Як це заслаб? У якому він стані? здивувалась свекруха. У сплячому. Та нічого, температура мізерна, всенормально, зима вже крокує. Це ж не просто зима! Це твоя робота така, от і приніс зі станції всю каву і булочки додому! Скільки разів казала міняй справу!
Зоряна дрімала, коли різко прозвучав галас хтось розчепив вхідні двері! Вона потупила очі, поглянула на будильник лише восьма година.
Олесю, милий, це ти? здивовано запитала вона, ухаючи кроки по коридору.
Відповіді не було. Лише шепіт, як хтось відчинив двері у ванну й швидко закрив
Зоряна надягла домашню халатку, босоніж кинулася у ванну. Відкривши двері, зупинилась, ніби бачила привид.
Олесь стояв перед дзеркалом, розтягнувши губи, і милувався своїм вивинченим язиком.
Зоряно, а правда, що коли хтось заслаб, його язик стає білим? запитав він.
Ти заслаб? сонно спитала вона.
Мабуть так, відповів Олесь, притискаючи лоб. Потрібен градусник. Де він? Дай я лягну. Навіть з роботи мене відпустили. Треба, мабуть, лікаря викликати.
Зоряна діставала градусник. Показав 37,2°C. Ось і зима, Олесь зліг. Через годину прийшла лікарка, виписала лікарняний лист.
Зоряна подзвонила мамі:
Ти не могла б забрати Сергійка з садочка? Додому йому не можна Олесь заслаб.
Мама, що живе самотньо у Львові, з радістю погодилась: вона обожнює внука, а він для неї справжня радість.
А як же Олесь? Щось серйозне? уточнила вона.
Ні, нічого надскладного. Лікарка прийшла, виписала лист, прописала прості процедури, будемо відпочивати.
Як ти себе почуваєш? запитала мама.
Нормально! Працюю на другій зміні, попрошу свекруху ввечері зайти, подивитися на Олеся. Ось так і повністю тиждень друга зміна. Дякую, мамо, домовились.
Що робити? Потрібен легкий супчик на курячому бульйоні, а отже треба ще в магазин «Фокстрот» у центрі Києва, окрім аптеки. Потрібно витягнути з морозилки курячі стегна, купити моркву й картоплю.
В аптеці вона купила все потрібне, заплативши 250грн. Після обіду розбудила чоловіка.
Олесю, вставай, супчик поїж, потрусила Зоряна його за плече.
Засмучений Олесь сів на ліжко.
Ой, нудить! Можна супчик у ліжко? Не до кухні добігаю.
Не так вже й погано? Добре, принесу. Після виміряй температуру
Суп з’їв, виміряв знову 37,2°C. Зоряна дала таблетку. Олесь обернувся до стіни і знову заснув. Ну слава Богу. Щоб не заслабати, чоловікові виплачують лікарняний повністю, а Олені в магазині з цим важко. У сімї кредити Олені заслабати не можна. Тож вона зателефонувала свекрусі:
Інно Сергіївно, Олесь заслаб. Якщо щось ввечері його підглядiть. У нас ввечері зазвичай покупців багато, і йому не підвезтись.
Як це заслаб? У якому він стані? ахнула свекруха.
У сплячому. Та нічого, температура мізерна, все нормально, зима вже на дворі.
Це ж не просто зима! Це твої робочі години, от і приніс зі станції всю ційку додому! Скільки разів тобі казала міняй справу!
Інно Сергіївно, я ж не слаба! Ви ж казали, що Олесь в дитинстві міг злягтись за мить. Морози вже почалися, тому я тут не до чого
Щоб не розтягати розмову, Зоряна швидко перервала свекруху. Інна Сергіївна любила роздмухувати з мухи слона, і, можливо, вже за годину була тут. Ну, хай подивиться, а Зоряна вже збиралася на роботу.
Так і стало свекруха примчала з коробками різних трав для сина, мовляв не завадить. Ну й добре, їй видніше. Вона заохала і підказала, коли міняла Олеся суху майку, голосно вигукуючи:
Ось як він лежить у мокрій майці! Ще більше занедужає. Як ти цього не помітила?
Інно Сергіївно, він ще спав, що я могла зробити?
Зоряна пішла на роботу. Через кілька годин відчула слабкість. Ну от і вона слаба! Але не можна навіть виглядати слабко, треба хоча б доопрацювати зміну. Увечері виміряла температуру вища, ніж у чоловіка. Хоча хотілося пожалітись Олеcю, той був зайнятий своїм.
Щось знобить і крутить. Мама дала мені чай з малиною та медом, здавалося, краще, та до ночі знову погано. Що треба прийняти?
Знаєш, і мені щось недобре
Тоді прийми щось, сказав Олесь і знову поглянув у дзеркало на білий язик. Ну, треба ж, все ще білий.
Так, заслабнути їй не можна! І скаржитися нікому якщо розповість мамі, та буде дзвонити кожні пять хвилин зі своїми порадами; свекруха звинувачуватиме; а чоловік залишиться у своїй хвилі.
Прийнято рішення не скаржитися, тихенько приймати пігулки й іти на роботу. Кредити ж не зникнуть.
Весь тиждень Олесь перебував у слабкості, і, здавалося, немає нещаснішої людини навіть коли градусник показував рівно 37°C, він все одно казав, що йому дуже погано.
Свекруха часто завітала зі своїми зборами та настоями. Найменше Зоряні захотілося зустрічатися з нею вдома вигляд у неї був зовсім не той.
Чоловік нічого не помічав спав то в телевізорі, то в телефоні. Повертаючись додому, Марина вимірювала температуру, і лише на четвертий день усе стало в нормі.
Слабкість була, та вона минула. Олесь лежав довго, вимагавши їжу в ліжко, температури виміряти, принести чай.
Свекруха казала, що він часто був слабким у дитинстві, а тепер, після пятирічного шлюбу, застудився вперше, і це було нестерпно!
Невелика слабкість, він долав важко, постійно скаржачись на нездужання.
Наступного тижня його виписали. Сергійка забрали додому. Завтра Олесь іде працювати.
Сидячи на кухні з вечірньою чашкою чаю, він сказав:
У дитинстві все переносилося легше, а зараз таке пережив, ти й не уявляєш!
Ну а що тут особливого? Чому так не витримав?
Ага, ти б була на моїй місці! Легко говорити, коли сама здорова.
Я ж була! У мене теж це було, тільки ти не помічав.
Олесь підозріло подивився на дружину, а потім хитро посміхнувся, ніби викрив її:
Жартуєш? Добре, ідемо спати!
Зоряна сумно зітхнула так, він нічого не помітив
Ну й добре
Як у жарті жінка, яка народжувала, лише приблизно розуміє, що відчуває чоловік при температурі 37°C.
