Галина і її подруга Лада шепотілися, крокуючи довгим алеєм у парку Шевченка, коли раптом їхні погляди спіймали пару, що обіймалася під старим кленом. Чоловік, вже не молодий, шепотів щось у вушко жінці, а та посміхалася, наче сонце піднялося в її серці. Галина, з широко розкритими очима, не могла відвести погляду.
Галю, ти що? вигукнула Лада, злякаючи себе в тіні.
Нічого, буркнула Галина, і, немов під впливом гіпнотичного кличу, кинулася вперед.
Дівчата розвіталися, а Галина рушила до свого будинку у Києві, відчуваючи, що все навколо втрачає форму. У голові кудись з’явилося питання: Татку, як так? Як ти міг так з мамою? вона не могла повірити тим образам, що мерехтіли перед нею.
Після занять у школі Галина знову зустріла Ладу. Додому йти не хотілося, і вона запропонувала:
Ладо, підемо до парку погуляємо!
Тільки поки ще видно! погодилася подруга.
Паркова алея, наче килим зі снів, вела їх у несподіване місце, де на порожньому стежці з’явилася та сама пара, що обіймалася. Чоловік стояв спиною, але його зморшки виглядали, ніби час розтягнув їх у довгі нитки. Жінка сміялася, а Галина, немов підзакляття, не могла відвести очей.
Галю, ти що? знову крикнула Лада, коли помітила її стан.
Та ні буркнула Галина і, ніби втративши вагу, вирвалася вперед.
Вони вийшли з парку, і Галина йшла мовчки, занурена у власні думки, коли перед її уявою з’явилося обличчя жінки біля старого дуба, і шепіт чоловіка, що не помічав ні себе, ні дочки.
Татку, як же так? Я так любила тебе, а ти маєш коханку? шепотіла вона у темряві свого сну.
Пізно ввечері Галина досягла дому. Мати, схвильовано, крикнула:
Сідай вечеряти! Ти ще не доживеш до батька!
Щойно помию руки, нерішуче відповіла Галина, і провела довгі хвилини у ванній, ніби чекала, коли зникне образ коханки.
Сидячи за ноутбуком, вона знову бачила той же образ у парку, ніби картина поверталась у нескінченному колі. У голові крутилося питання: чи можливо в світі дорослих існує обман і зрада? Чи може її батько залишити маму за якоюсь таємничою дівчиною?
Звук відчинених дверей розірвав тишу:
Вибач, кохана! День був важкий, прозвучав голос батька.
Ти завжди тяжкі дні маєш лише поблизу зарплати в гривнях, відповіла мати, і сварка знову піднялася.
Батько зайшов до кімнати дочки, намагаючись поцілувати її, та Галина відштовхнула його:
Іди, вечеря охолоне!
Що сталося? запитав він, але замовк і рушив на кухню.
Весь вечір Галина сиділа в кімнаті, плануючи, як повернути назад свого тата. З цим планом вона занурилася у сон.
У сні голоси батьків прозвучали, немов гучний клаксон:
Віталію, куди ти? кликала мати.
На роботу, терміново, відповідав батько, хоча сьогодні був суботній день, коли можна було б залишитися з сімєю.
Галина просипалася, роблячи позіх, і мати одразу запитала:
Куди ти йдеш?
На заняття, сказала вона, і вже втекла до ванної, залишивши батька в коридорі.
Батько, усміхаючись, запропонував:
Дочко, проведу до занять!
Галю, випий кави! крикнула мати з кухні, вже підготувавши чашку.
Галина схопила каву, вибігла в коридор і крикнула:
Ходімо, тату!
Вони йшли мовчки, а потім батько злякався, підозріло поглянувши на неї:
Найбільше у світі?
Найбільше у світі! відповіла Галина, і вони сміялися, хоча їхні погляди ледве торкалися одне одного.
Тату, чекай мене в обід, обіцявши вихідні провести разом, сказала вона і сховалася за кущами, спостерігаючи, як батько крокує іншим шляхом.
Вони йшли довго, без оглядів, доки не підїхали до будинку, де чоловік вийняв телефон і зателефонував. Через кілька хвилин з’явилася жінка коханка, яку Галина спостерігала з зачаруванням:
Яка вона гарна! прошепотіла Галина, ніби уявляючи, що ця жінка дорожча за її матір.
Жінка підбігла, поцілувала тата і вони піднялися під руку, йдучи в незнайомий і безлюдний район, де сіли на лавку в сквері, розмовляючи серйозно, а потім довго цілувалися. Галина стояла осторонь, її обличчя сповнене образи.
Повернувшись до будинку, коханка зникла в підїзді. Галина, задумуючись, захотіла залишитися з тією жінкою наодинці, і раптом побачила, як коханка вийшла з пакетом сміття, несучи його до контейнеру. Галина схопила її:
Привіт! Якщо ти ще раз зустрінешся з Віталієм, я тебе влаштую!
Ти хто? здивувалась жінка.
Діана, я твоя дочка. Діставай телефон!
Набирай номер, сказала вона, і Галина натиснула цифри.
Голос батька прозвучав у телефоні:
Діано, що трапилося?
Віталію, більше не зустрічайся.
Чому?
У мене сімя, а я після інституту поїду з міста.
Діано, гаразд! сказав він, і розмова завершилась.
Коли Галина повернулася додому, батьки сиділи за столом, спокійно обідаючи. Мати, підводячи тарілку, запитала:
Ти що така задоволена? Щось їсти будеш?
Буде, відповіла Галина.
Тату, ти мене любиш? запитала вона.
Люблю! відповів він.
А маму? спитала вона.
І її люблю! сказав батько, і всі трохи посміхнулись, наче в їхніх серцях пробудилась нова мрія.
Якщо хочете ще більше дивних історій, залишайте коментарі та лайки це надихає нас творити далі.






