Ти ж розумієш, Одарко, що на таких, як ти, не беруть у шлюб, спокійно сказав Володимир. Є жінки для кохання і приємного проведення часу, а є ті, хто бережуть себе до весілля. Ти ж не до них належиш.
Що в мені тобі не подобається, Володимире? Я смачно готую, виглядаю чудово, в домі порядок. Чи я тобі до вподоби як жінка? Одарка здивовано глянула на чоловіка, якого вважала коханим.
Ось і все тобі вже зіпсовано. Пойми: таких, як ти, не беруть за дружину. З такими тільки зустрічаються без зобовязань. А одружуються з цнотливими дівчатами, у яких ти перший. Щоб вона готова була ноги чоловіку мити і ту воду пити, як у прислівї, задоволений останніми словами Володимир відвернувся до стіни і захропів.
Тиждень тому Одарка сиділа з подругами в «Кавовій» на Подолі, ділячись планами: «Життя вже налагоджується. Тридцять вже не молода, але карєра є, квартира, авто, виглядаю чудово. Можна і заміж, і дітей мати!» А кандидат був, наче з мрії: Володимир ніколи не був одружений, жив окремо, хоча квартиру придбав разом з мамою. Чотирнадцять років різниці, гарний, доглянутий, майже без шкідливих звичок і з серйозною посадою. Суцільне везіння.
Познайомились на роботі він прийшов до неї на прийом у стоматологічний кабінет, а вийшов уже закоханим. Одарка тоді працювала надто багато: і в поліклініці, і в приватній клініці, тож особистого часу не залишалося. А він дарував квіти не прості троянди, а півонії в лютому! У ресторані «Кам’яна» все закрутилось.
Тільки одне турвало: другий рік стосунків, а пропозиції руки й серця не було. Подруги натякали: пора Одарці одружитися. Вона й сама це відчувала, тож зважилася на розмову. Під час вечері перед сном почула: вона «зіпсована», «не для шлюбу».
У голові не вкладається що він собі дозволяє?! Наступного вечора Одарка знову зустрілася з подругами в кафе, шукаючи пораду.
Уявіть, дівчата, почала Одарка, він сказав, що я вже не та! Що на таких не одружуються!
Ти серйозно?! здивувалась Катерина. Ти ж красуня, розумниця, самодостатня!
Каже, що одружуються тільки на цнотливих. А я, мовляв, третій сорт бракована. І що мені робити? У всьому іншому він мені підходить: розумний, має гроші, в ліжку все добре.
Одаро, кинути його, доки не зламав тобі самооцінку, хмикнула Ліка.
А ще краще привезти його до нас! У нас з Михайлом саме річниця десять років шлюбу! Нехай подивиться, що таке сімя, додала Катерина.
Подруги домовились запросити його. Володимир, який зазвичай не любив подібних заходів, раптом погодився і навіть сам сів за кермо. Одарка вже передчувала приємний відпочинок з подругами нарешті не вона буде вести назад.
На дачі у Катерини і Михайла була справжня домашня атмосфера: діти, шашлики, співаючі пташки, песик Шарик бігав, наче заряджений невидимою батарейкою. Застілля тривало з полудня до вечора. Старші розійшлися, діти заснули. За столом залишились «свої» подруги, господарі й Володимир.
Пили чай з ягодним пирогом, розмовляли. І тут знову Володимир почав:
Скажіть, Катю, чому Одарка досі не заміжня? Ви ж вже десять років в шлюбі.
Не всім пощастило закохатися на третьому курсі, як мені, знизала плечима Катерина. Тоді я навчалась, працювала, часу не мала.
А ви виходили заміж цнотливою?
Та ви що?! засміялась Катерина. Ми з Михайлом з першого курсу разом!
Але ж він був першим?
А вам що, паспорт показати? обурився Михайло. Моєю дружиною стала, і крапка.
Ось бачите! Значить, вона була «чистою». Це повага. А як одружитись з жінкою, що мала до тебе кілька? Це же сором для родини!
А який у вас рід такий поважний, що треба «без минулого»? засміялась Ліка. Тож чому ти, Володимире, надіяв Одарку?
Я нікого не обіцяв, знизав плечима Володимир. Ваша подруга сама мала б розуміти: вона жінка другого сорту. А для шлюбу з нею потрібні серйозні причини. Я їх не бачу.
Отже, я третій сорт, розлучена з дитиною, усміхнулась Ліка. Жаль тебе, чоловіче. Тебе й твій рід.
Ти як з жінками в моєму домі розмовляєш? піднявся Михайло. «Сорти» у нього! Сам ти прострочений оселедець! Він схопив Володимира й витягнув його на двір. Йому це було не складно два метри зросту, кремезний.
Геть звідси! Псувати свято не дам. Якби не дівчата, давно б набив тобі пику. Ти нам не гість.
Одарко, я їду. Ти зі мною чи залишаєшся? гордо виголосив Володимир, підхоплюючи сумку.
Одарка, заливаючись сміхом, не змогла відповісти. Володимир, не дочекавшись підтримки, грюкнув дверима і поїхав.
Ну, Михайле, спасибі, хихикала Одарка. Все! Жодного чоловіка більше! Навіть простроченого!
Погана ідея була просвітлювати його про шлюб, усміхнулась Катерина. Але який персонаж! Дівчата, чули? Я перший сорт! А ви вже як вийшло.
Жартів вистачило на цілий вечір. Потім Ліка відвезла Одарку додому. Життя повернулося до звичних прийомів пацієнтів і заповнення історій хвороби. Володимир більше не телефонував.
Одарко Дмитрівно, вам залишили конверт на рецепції.
Дякую, Лесичко, перегляну пізніше.
Закінчивши прийом, Одарка відчинила конверт. Усередині було
Так, іноді ті, хто вважає себе «чистим» і «першим», втрачають найцінніше здатність бачити справжню цінність у людині, а не у її репутації. Одарка зрозуміла, що найважливіший шлюб це шлюб із собою: прийняти себе, свої недоліки та переваги, і тоді інші вже не зможуть зруйнувати твою гідність. Це і є справжня мудрість.
