От, слухай, був у мене знайомий, Андрій. Він дуже любив літню рибалку, але й взимку регулярно вибирався пару разів. Як він казав, «померзнути». Риби особливо не привозив, але хоча б на юшку вистачало, і ще залишалося сусідським котам.
Так от, одного разу Андрій переконався, що лід на озері вже добре змерз, і почав готуватися до чергового виїзду. Зранку нищечком взяв снасті, забрав із холодильника бутерброди і навшпиньки вийшов у двір — дружина й діти в цей час бачили сьомий сон.
На озері теж нікого не було. Видно, навіть запеклі рибалки вважали за краще проводити новорічні канікули вдома за салатами, а не на морозі. Але Андрія це зовсім не засмутило.
«Мені більше риби дістанеться», — вирішив чоловік і не поспішаючи почав розмотувати снасті.
Приблизно в цей же час він помітив якесь ворушіння біля берега. Чималий кудлатий пес обережно вийшов на лід і подивився прямо на Андрія. Усе свідчило про те, що песик провів у лісі чимало часу: неохайний вигляд, запалі боки, насторожений погляд.
Пес обережно наблизився до Андрія, трохи помахуючи хвостом, наче даючи зрозуміти, що ніякої агресії від нього чекати не варто. Андрій і сам давно зрозумів, що пес, швидше за все, колись був домашнім: дикий давно б утік і не намагався познайомитися.
Собака уважно стежила за ходом риболовлі. Особливо її радувало, коли Андрій витягував з ополонки чергову рибу. Пес щоразу схоплювався і виляв хвостом, наче радіючи удачі рибалки.
Бутерброди поділили порівну — добре, що дружина наготувала Андрію з запасом. Ближче до кінця трапези пес настільки осмілів, що обнюхав термос із чаєм. Щоправда, цей напій він не схвалив.
Ніяковість виникла тоді, коли Андрій почав збиратися додому. Пес явно не збирався нікуди йти й крутився біля машини. Андрій завагався: приводити додому дорослого пса в його плани не входило.
Коли машина рушила з місця, песик задріботів слідом, причому не по проїжджій частині, а по узбіччю, місив лапами сніг.
Андрій спочатку озирався, потім похмуро втупився на дорогу, але за пару хвилин не стримався і глянув назад. Собака, хоч і була худа, не відставала. Андрій зітхнув і натиснув на гальма.
Рибалку в дворі зустрічала вся сім’я: діти й дружина якраз закінчили снідати й вийшли ліпити сніговика.
«Ну що, великий у нас сьогодні улов?» — усміхнулася Андрію дружина. «Риби не так вже й багато. Зате он який великий екземпляр попався», — засміявся Андрій і відчинив задні двері машини. Пес несміливо виліз і завиляв хвостом…
Ще через пару тижнів зникли всі сумніви щодо того, чи залишати пса. Собака, яка отримала незвичну кличку Карась, вже вповні освоїлася у дворі і навіть дозволяла дітлахам кататися на собі. Ветеринар підтвердив, що пес цілком здоровий, тільки виснажений. Але це справа поправна — на господарських-то харчах…
