Чесно кажучи, я досі не можу пробачити матері. Коли батько пішов до іншої, вона просто зібрала речі й пішла. Горда. Не боролася за нас. Я тоді думав: якщо він зрадив, то мала б вимагати квартиру, аліменти, хоч якусь компенсацію. А ми опинилися в гуртожитку — цвіль на стінах, черги до душу, порожні шлунки. Бувало, сусіди давали картоплю, бо їсти було нічого.
Вона завжди була такою — м’якою, поступливою, безхребетною. Ніколи не вміла сказати «ні». Коли бабуся померла, тітка просто забрала хату, а мама навіть не сперечалася. Хоча нам ніде було жити. Я тоді зненавидів її покірність.
У п’ятнадцять я втік. Вступив до технікуму в іншому місті, потім — університет. На другому курсі ми з другом відкрили сервіс ремонту комп’ютерів. Нам пощастило: ми були першими. За десять років виросло дві майстерні й три магазини. Я купив мамі житло раніше, ніж собі. Дружина Валя тоді ледь не розірвала шлюб.
— Як ти міг? Вона все життя мала шанс заробити!
— Вона не вміє, Валь. Навіть на черевики не накопичила.
— А нам тепер тягнути її?
— Це моя мама. Крапка.
З часом я таки купив невеличкий будинок для своєї сім’ї. Народилося двоє дітей. Життя ввійшло в колію. Але маму я не кидав: зробив їй картку, щомісяця переказував по п’ять тисяч гривень. Потім помітив: гроші зникають за лічені дні. Приїхав — холодильник порожній, у шафах ані крихти.
— Мамо, де гроші?
— Сину, ціни знаєш. Ліки, комуналка…
Я не повірив. Вистежив. Як тільки гроші впали на картку — вона їх зняла. Я приїхав знову. Холодильник знову порожній.
— Мамо, що ти купила?
— Сину, там племінник… у сестри проблеми. Вона просила. Я не змогла відмовити.
— Мамо, вони тебе дурять! Вася сам хвалився, що будинок будує. Я не спонсор його будівництва, коли ти голодуєш!
Я влетів додому, киплячи від люті. Дружина вислухала й сказала:
— Ти зробив усе, що міг. Більше жодної гривні. Купуй продукти, ліки — і привози сам.
Наступного дня я забрав у мами картку. Вона образилася до сліз:
— У тебе грошей кури не клюють, а рідним відмовляєш!
Я не згоден. Я не камінь, але й не бездонна бочка.
Як думаєте, я правий?
Більше життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIyЯ мовчки дивився на неї і розумів, що правда десь посередині, але більше не дозволю їй жертвувати собою заради тих, хто цього не вартий.
