А ще вона раптом збагнула, що свекруха зовсім не така ворога баба, як їй здавалося усі ці роки.
Ранок тридцятого грудня нічим не відрізнявся від тисячі таких самих вже дванадцять років Наталка з Дмитром мешкають разом. Все як завжди: він ще з світання вирушив на полювання, повернеться тільки тридцять першого під обід, син у бабусі. А Наталя знову сама вдома.
За роки разом вона звикла Дмитро був завзятим рибалкою й мисливцем, і проводив усі свята та вихідні у хащах, хоч дощ, хоч сніг, а вона вдома чекала. І все ж, сьогодні на серці було особливо тоскно та самотньо.
Зазвичай такі дні Наталка витрачала на прибирання, куховарство, справи нескінченні. Новий рік лише завтра, святкувати, як і кожного разу, збираються у свекрухи, все за звичкою але сьогодні руки опускалися і не хотілося робити нічого.
Коли пролунав дзвінок подруги, Наталя не стримала усмішки. Її найкраща шкільна подруга Орися ніколи не втомлювалась веселитися, після розлучення часто влаштовувала гучні посиденьки вдома. Сьогодні знову дзвонить:
Ну що, знов сама, не питала, констатувала Орися, Дімка знову десь у хащах? Приходь увечері до мене, компанія збирається, не кисни вдома!
Наталя нічого не обіцяла, не мала йти, та під вечір сум розрісся, накрила хвиля образи на чоловіка: за ці роки дім, робота, дитина ось і все її життя. Вони нікуди не ходили, Дмитру нецікаво було в гостях, завжди тільки рибалка та полювання. А Наталі самій уже й не хотілося.
Через це не їздили у відпустку, лише до мами у село хоч Наталі й тішило, що чоловік знаходить спільну мову з тещею, все ж хотілося і на море, і світ подивитися.
Під вечір подумала: “Чому не сходити до Орисі, аби не марудитись тут?” Зібралась, пішла. У Орисі було весело, зібралися старі шкільні друзі, і Наталя гарно провела час.
Та головне там був Гриць, її перша шкільна закоханість. Якось так сталося, що ніч вони провели разом. Наталка й сама не зрозуміла як це не багато й випила, але спогади затуманили розум.
Ранком їй було соромно і ніяково хотілося стерти все, як недолуге сновидіння. Вона буквально втекла з Грицькової квартири.
Та вдома чекала сюрприз: тільки переступила а там Дімчина куртка! Повернувся раніше серце затремтіло: якщо взнає, що вона не ночувала Уже подумки бачила, як він буде лютувати і йде з дому і точно знала, що не пробачить такої зради. Та й вона сама собі б не простила.
Вилаяла себе, як могла пустити все під укіс, адже чоловіка любить. Раптом задзвонив домашній телефон це повернуло її до реальності.
Телефонувала свекруха:
Дивись, я не знаю, що у вас там, але вночі дзвонив Дмитро, не міг до тебе достукатись, я сказала, що ти у тітки Катерини, їй погано, ти з нею була Тож не підведи!
Від кого-від кого, а від Зінаїди Іванівни такої підтримки Наталя не чекала! Вони то не сварилися, але й особливої симпатії свекруха до Наталки не мала. З самого початку була проти їхнього весілля казала, зарано, а потім перші роки спільного життя добряче попсувала крові молодятам, бо жили під одним дахом.
З часом, коли почали жити окремо, спілкування стало мінімальним, тримали паритет бачилися лиш на сімейних застіллях. Але от тепер Наталя вдячна до сліз, і вже не страшно, що буде далі головне, щоб чоловік не дізнався, де вона була насправді.
Увечері вони з Дмитром поїхали до свекрухи. Коли лишилися з нею на кухні самі, Наталя наважилась поговорити про вчорашнє і водночас подякувати їй. Але Зінаїда Іванівна навіть не стала слухати:
Та перестань, гаразд. Я що не людина? Хіба не знаю, як воно жити з людиною, яка нічого не бачить довкола окрім свого захоплення. Я сама не свята Он у мене мій Петрусь, кивнула у бік діда, все життя по лісах тинявся, думаєш, не боліло? Головне, щоб це звичкою не стало, сама розумієш, про що я?
Наталя кивнула. А ще вона зрозуміла свекруха зовсім не такі вже страшні, як видається, і розуміє більше, ніж показує. Отак ця історія й завершилася добре, а Наталка для себе вирішила: відтепер без чоловіка вже й кроку з дому.
З морозного марева.
