Я познайомилася з хлопцем на дні народження подруги. Виявилося, що він був другом її хлопця. Мабуть, ми сподобалися одне одному, бо він запросив мене погуляти.
Коли ми зустрілися, він сказав, що нам потрібно заскочити в супермаркет, купити продукти та піти потім до друга додому. Надворі було холодно, а він не запропонував інших варіантів, як-от піти в кавярню чи кінотеатр, тому я погодилася.
Він запропонував купити піцу та ще трохи дрібниць. Зайшли до Сільпо, взяли візок і вирушили за покупками. І тут він почав складати в кошик дорогий коньяк, якийсь делікатесний ковбасу, сир, ананаси…
Я трішки здивувалася, а зі свого боку поклала тільки мандарини і печиво, бо грошей із собою було небагато я ж ішла на побачення, а не в магазин.
Я подумала, що він напевно серйозний чоловік і хоче зробити приємно.
Підійшли до каси, перед нами було кілька людей. І тут він відійшов від візка й каже: Зараз повернусь. Я не зрозуміла, що сталося. Дійшла наша черга, і я просто купила мандарини і печиво, а все інше залишила.
Виходжу, а він стоїть і чекає. Бере в мене пакет, помічає, що щось не так по вазі, заглядає всередину і здивовано питає: А де решта продуктів?
Я показала у бік магазину. Він почав голосно кричати, що я скупа, могла б заплатити за все, що він даремно витратив на мене час
Я зрозуміла тоді важливу річ: варто цінувати себе й не дозволяти маніпулювати собою навіть у повсякденних ситуаціях. Краще залишитися собою, ніж потім шкодувати через зайву довірливість.
