Або ти заселяєш у нашу хату мого брата, або збирай манатки та йди геть! гримнув чоловік.
Оксана затрималася на роботі на цілих дві години. Дві нові клієнтки записалися до неї після рекомендацій подруг.
Ми хочемо лише до вас, Оксано Іванівно! Ви справді найкращий перукар у нашому місті! ці слова змусили жінку посміхатися всю дорогу додому.
Може, і справді час відкрити свій салон? Годі боятися та чекати «кращих часів».
З цими думками Оксана непомітно дійшла до будинку. У підїзді вона почула незнайомі голоси з квартири. Швидко відчинила двері й від здивування завмерла на порозі. У передпокої валявся потертий рюкзак, на підлозі брудні чоботи, з кухні тягнуло перегаром.
Оксанко, впізнаєш рідню? Тарас повернувся! чоловік виглянув із кухні, якось дивно посміхаючись.
Молодший брат Богдана сидів на кухонному диванчику, бездумно дивлячись на стіл. Той самий Тарас, який чотири роки тому пішов із дому до танцівниці з нічного клубу.
Привіт, дівер навіть не підвів очей.
Мам, а хто це? пошепки запитала донька, яка щойно повернулася з танцювальної студії.
Це твій дядько Тарас, татів брат, Оксана намагалася говорити спокійно. Ти його навряд чи памятаєш. Була замала, коли він пішов.
А чому він такий дивний? Марійка знизила голос.
Іди до себе, серденько. Поговоримо пізніше.
Жінка зайшла у ванну й увімкнула воду. Їй потрібна була хвилина, щоб прийти до тями. У дзеркалі на неї дивилося втомлене обличчя. Повільно провела рукою по волоссю: час підфарбувати корені, але в цю мить думки були зовсім про інше.
Чотири роки тому, коли Тарас пішов з дому, Оксана бачила, як важко це далося Богдану. Він місяць не розмовляв із батьками, звинувачував їх у тому, що відштовхнули брата. А потім наче змирився, перестав згадувати про Тараса, не відповідав на рідкісні дзвінки. Але, схоже, тепер усе змінилося.
Чоловік зайшов у спальню слідом за дружиною, трохи вагався, а потім тихо промовив:
Він поживе у нас. Так треба. Хоч якийсь час. Брату потрібна підтримка. Тарасу дуже погано. Вона йому зраджувала, тому розлучилися. До батьків йти не може.
І ти вирішив це сам? Навіть не запитав мене? Не обговорив? Оксана розвернулася до чоловіка. Не вважаєш це нахабством?
А що було питати? Він мій брат, йому нікуди йти.
Бодю, у нас підліток. Ти бачив, у якому він стані? Думаєш, це нормально, що вона щодня буде бачити таке? Тарас
Саме тому йому потрібна допомога. Родина! Богдан вперше за вечір подивився дружині в очі. Ти ж розумієш, що я не можу його кинути. Не маю права!
Скільки це триватиме?
Скільки знадобиться. Братові треба прийти до тями.
А як же Марійка? Ти про неї подумав? Вона в такому віці
Оксано, годі! чоловік підвищив голос, чого раніше ніколи не робив. Це мій брат. Молодший брат. Я не залишу його одного в біді.
Оксана відкрила рот, щоб відповісти, але завмерла. Щось у голосі чоловіка змусило її зупинитися. За чотирнадцять років разом вона вперше почула таку жорсткість.
Гаразд, жінка відвернулася до вікна. Тільки попередь його, хай не пє вдома. І знайде роботу.
Богдан нічого не відповів і мовчки вийшов із кімнати. Крізь стіну дружина чула, як він щось тихо розмовляє з братом на кухні. Дуже тихо. Напевно, щоб вона не почула.
На кухонному годиннику була пізня ніч, коли голоси нарешті затихли. Оксана лежала без сну, прислухаючись до кроків у коридорі. Богдан ліг не відразу. Довго ходив туди-сюди, мабуть, влаштовуючи брата в вітальні.
Усе буде добре, прошепотів чоловік, залізаючи під ковдру. Але дружина вже не була в цьому впевнена.
***
Ранок почався із запаху перегару на кухні. Жінка мовчки готувала сніданок доньці, намагаючись не помічати порожніх пляшок на столі й брудної попільнички.
За місяць вона майже звикла, що їхня кухня перетворилася на цілодобовий бар для двох.
Мам, я в школу, Марійка промайнула повз сплячого на дивані дядька, притискаючи до грудей рюкзак. Останнім часом дівчинка намагалася менше бувати вдома: записалася в гурток і зависала у подруг.
Оксана знову спостерігала, як донька поспіхом вибігає за двері, і відчувала, як усередині закипає злість.
Цей «тимчасовий» гість встиг за місяць зруйнувати все, що вони будували роками: заспокійливі родинні вечори, спільні вечері, щирі розмови з Марійкою.
Добрий ранок, Богдан вийшов із спальні вже готовий до роботи. Кава є?
Залишилася. Вчорашня, дружина кивнула на турку. До речі, нам треба п
