Але ж ти розумієш, Зорочка, що на таких, як ти, не одружуються, сказав спокійно Олег, є жінки для кохання та приємного проведення часу. А є ті, хто бережуть себе до весілля. На жаль, ти до таких не належиш.
А що в мені тобі не підходить, Олеже? Я ж смачно готую, виглядаю чудово, в домі чистота. Чи я тобі до вподоби? Зоря здивовано дивилася на чоловіка, якого вважала коханим.
Ось це й погано! Ти вже зіпсована. Зрозумій: таких, як ти, не берут за дружин. З такими просто зустрічаються без зобовязань. А одружуються з дівчатами цнотливими, у яких ти перша. Щоб була готова ти ноги чоловіку мити й ту воду пити, як у прислівї. Олег, задоволений останнім словом, відвернувся до стіни й захропів.
Тиждень тому Зорочка сиділа з подругами в кафе на Подолі й ділилася планами: «Життя налагоджується. Тридцять вже не дівчина, а карєра, квартира, авто, виглядаю чудово. Можна й заміж, і дітей народжувати!» Тим паче кандидат немов з мрії. Олег: ніколи не був одружений, жив окремо, хоча квартиру придбав поруч з мамою. Чотирнадцять років різниці, красень, доглянутий, майже без шкідливих звичок і з серйозною посадою. Суцільне везіння.
Познайомилися на роботі він прийшов до неї на прийом у стоматологічний кабінет, а вийшов уже з закоханістю. Зоря тоді працювала багато: і в поліклініці, і в приватній клініці, тож особистого часу не залишалося. А тут квіти, не банальні троянди, а півонії. У лютому! Ресторан І закрутилося.
Тільки одне непокоїло: вже другий рік стосунків, а пропозиції руки й серця не було. Подруги натякали: пора Зорі заміж. Вона й сама це відчувала. Тож наважилась на розмову. Підняла тему перед сном і почула: вона «зіпсована», «не для шлюбу».
В голові не складалося. Що він собі дозволяє?! Наступного вечора Зоря знову зустрілася з подругами в кав’ярні потрібна була порада.
Уявіть собі, дівчата, почала Зоря, він мені сказав, що я вже не та! Що на таких не одружуються!
Ти серйозно?! здивувалась Катерина. Та ти ж красуня, розумниця, самодостатня!
Каже, що тільки на цнотливих одружуються. А я, мовляв, третій сорт бракована. І що мені тепер робити? В усьому іншому він мені підходить: розумний, із грошима, в ліжку все добре.
Ой, кидай його, поки не зламав тобі самооцінку, хмикнула Ліля.
А ще краще привези його до нас! У нас з Пашком якраз річниця десять років шлюбу! Нехай подивиться, що таке сімя, додала Катя.
Погодилися запросити його. Олег, який зазвичай не любив таких зустрічей, раптом погодився і навіть сам сів за кермо. Зоря вже передчувала приємний відпочинок із подругами нарешті не вона буде їх ввозити.
На дачі у Катерини і Пашка було подомашньому: діти, шашлики, пташки, собiчок Шарик бігав, ніби мав невидиму батарейку.
Застілля тривало з полудня до вечора. Старші розійшлися, діти вклалися спати. За столом залишилися «свої» подруги, господарі й Олег.
Пили чай з ягідним пирогом, розмовляли. І тут Олег знову почав:
От скажіть мені, Катерино, чому Зоря досі не одружена? Ви ж вже десять років у шлюбі.
Ну, не всім пощастило закохатися на третьому курсі, як нам, знизала плечима Катя. Зоря тоді вчилась, працювала, часу не мала.
А ви виходили заміж цнотливою?
Та ви що?! засміялась Катя. Ми з Пашком з першого курсу разом!
Але ж він був першим?
А вам що, паспорт показати? обурився Пашко. Моєю дружиною стала, і крапка.
Ось, бачите! Значить, вона була «чистою». Це повага. А як одружитися з жінкою, що мала кілька? Це ж сором для родини!
А що у вас за рід такий поважний, що треба «без минулого»? засміялась Ліля. Так чого ти тоді Зорі надії давав?
Я нікому нічого не обіцяв, знизав плечима Олег. Ваша подруга сама має розуміти: вона жінка другого сорту. А для шлюбу з нею потрібні серйозні причини. Я їх не бачу.
А я, значить, і взагалі третій сорт, розлучена з дитиною, усміхнулась Ліля. Жаль тебе, чоловіче. Тебе й твій рід.
Ти як з жінками в моєму будинку розмовляєш? піднявся Пашко. «Сорти» у нього! Сам ти прострочений оселедець! Він схопив Олега й витягнув на двір. Йому це не було складно два метри зросту, кремезний.
Геть звідси! Псувати свято не дам. Якби не дівчата давно б набив тобі пику. Ти нам не гість.
Зорочка, я їду. Ти зі мною чи залишаєшся? гордо виголосив Олег, підхоплюючи сумку.
Зоря, заливаючись сміхом, відповісти не змогла. Олег, не дочекавшись її підтримки, грюкнув хвірткою й поїхав.
Ну, Пашко, спасибі, хихикала Зоря. Все! Жодного чоловіка більше! Навіть простроченого!
Погана ідея була просвітлювати його про шлюб, усміхнулась Катя. Але який персонаж! Дівчата, чули? Я перший сорт! А ви вже як вийшло.
Жартів вистачило на цілий вечір. Потім Ліля відвезла Зорю додому. Життя повернулося до звичних прийомів пацієнтів і заповнення історій хвороби.
Олег більше не телефонував.
Зоря Дмитрівна, вам залишили конверт на рецепції.
Дякую, Оленко, перегляну пізніше.
Закінчивши прийом, Зоря відчинила конверт. Усередині було .
