Оксана ще молода, ще народить! пообіцяла вона. Врешті-решт, нікому не виявилася потрібною дитина.
Оксана та Андрій виросли у невеликому містечку на Полтавщині й навчалися в одній школі. Після випуску поїхали до Києва, вступили до університету, потім разом шукали роботу в столиці. Зняли невеличку квартиру на лівому березі, знайшли роботу в різних фірмах, і жили цивільним шлюбом. Коли Оксана завагітніла, Андрій її покинув: він не мав жодних планів стосовно дитини.
Дівчина була у розпачі й вирішила повернутися до батьків і ростити дитину вдома. Мати Андрія займала вагому посаду у міській раді і відразу всім розповіла, нібито Оксана завагітніла від когось іншого і ця дитина ніяк не стосується їхньої родини. Цю ситуацію ще більше ускладнювало те, що обидві сімї мешкали у тому ж самому кварталі. Сусіди пліткували без упину.
Багато друзів знали цю історію. Оксана народила чудову донечку. Вона не висувала жодних претензій до родини Андрія молода мати хотіла виростити доньку у спокої. Але мати Андрія не переставала переконувати всіх, що ця дитина не їхня.
Подивіться на них! казала вона. У дитини русяве волосся, а в усіх нас чорне. Ніс зовсім не наш! Ми всі гарні, а вона… Ну що тут казати, хоче влізти в нашу сімю. Це просто якісь підступи!
Оксана так втомилася від цих звинувачень, що запропонувала зробити тест на батьківство, аби заспокоїти матір Андрія. Навіщо їй усе це потрібно? Результати були миттєвими мати Андрія одразу запросила Оксану до себе познайомитися з онукою, обдарувала її дорогими подарунками, речами та іграшками. Оксана, яка жила лише на мамину пенсію у 3000 гривень, була вдячна.
Згодом новоспечена бабуся попросила взяти онуку до себе на гостину. Оксана відповіла, що дівчинці лише рік і це надто рано залишати її без мами навіть на кілька днів. Бабусю це дуже розсердило.
Вона пригрозила Оксані судом, нібито її права як бабусі на спілкування з онукою порушуються. Крім того, казала, що дівчинці буде краще з нею адже у бабусі є квартира, заробіток, стабільність, а Оксана безробітна і самотня. За словами жінки, Оксана ще зовсім молода й може народити ще дитину. Вона порадила дівчині добровільно відмовитись від доньки. Адже всі судді у місті її знають і ймовірно підтримають її у будь-якому випадку. Оксана вирішила боротися за право виховувати свою дитину. Судова тяганина тривала кілька років.
Дитина, яку впливова родина довго відкидала, стала для них найдорогоціннішою. Родичі підтягнули свідків, збирали компромат, стежили, фотографували. Оксані довелося тікати і ховатися. Було багато горя й сліз. Але згодом усе стихло. Андрій одружився вдруге і мав сина. Мати захопилася новонародженим. Донька Оксани пішла у перший клас. Оксана переїхала до Києва, але часто поверталася додому до мами й доньки. Там познайомилася з молодим чоловіком. Мама порадила їй будувати власне життя. Пообіцяла, що догляне онуку, поки Оксана облаштує своє життя й забере доньку до себе.
Оксана вийшла заміж. З чоловіком орендують однокімнатну квартиру на Троєщині, чекають на спільну дитину. Здається, все устаканилося. Але Оксана не поспішає забирати доньку. Каже, що наразі нема куди чоловік не дуже проявляє інтерес до чужої дитини. Вирішила, що доньці краще поки що з бабусею там друзі, школа. А коли народиться малюк, не буде кому подбати про старшу. Так і живуть: мама не одна, донька доглянута. Але мати Оксани стала хворіти. Швидка вже кілька разів приїжджала, вона лежала у лікарні. Донька весь цей час жила у сусідів-пенсіонерів. Тим часом та впливова бабуся більше не цікавиться долею Оксанчиної дитини. Зустрівши бабусю Оксани на базарі, тільки посміхається:
Могла б послухати мене! Якби одразу віддала мені дитину виросла б справжньою леді: займалася б іноземними мовами, грала на фортепіано, мала б усе найкраще! А так – мати кинула, хто ж вона тепер? Я от зараз онуком займаюся! У нього буде все! Найкраща школа, найкращі кружки!
Біологічний батько так і не проявляв інтересу до доньки. І ось дівчинка, за яку судилися і боролись, виявилася нікому не потрібною. Ніхто не знає, яким буде її майбутнє…
У житті важливо не забувати: жодні гроші, статус чи чужа думка не можуть замінити справжню людську турботу, підтримку та мамину любов. Лише вони дарують нам справжню цінність і віру у себе.
