**Щоденник**
Сьогодні знову думаю про маму. Олеся приходила до неї раз на два дні. Залишала їжу та воду біля ліжка й одразу йшла геть.
У мене є сусідка Олеся. Її мати багато років жила сама. Колись вона дуже добре готувала. З радістю пекла пироги для всієї родини та завжди частувала сусідів.
Але Олеся соромилася своєї матері, адже та була простою сільською жінкою, яка все життя працювала на землі. Після смерті чоловіка мати залишилася одна. Олеся рідко її відвідувала. А мати почала частіше забувати: то вимкнути газ, то купити хліб, іноді й говорила щось незрозуміле.
Одного разу Олеся зайшла до матері у хаті смерділо паленням. Виявилося, що та забула вимкнути піч.
Що ти, Боже, робиш? Навіть обіда собі не можеш підігріти без біди? Зіпсуєш усю хату! кричала Олеся.
Доню, пробач! Перший раз таке трапилося! благала мати.
З часом їй ставало гірше. Вона ледве пересувалася навіть по хаті. Одного разу подзвонила Олесі:
Олесю, мені погано! Тиск підскочив! Приїдь!
Я ж не лікар! Виклич «швидку»! відрізала Олеся й кинула трубку.
Потім мати взагалі перестала вставати з ліжка, і Олеся мусила приїжджати раз на тиждень. Купувала найдешевші продукти, трохи прибирала й виносила сміття. І завжди лаялася:
Ну як так можна? Живеш сама, а скрізь безлад! Не соромно?
Зазвичай вона грюкала дверима й пішла. Згодом мати навіть не підводилася. Олеся приходила раз на два дні, ставила їжу й воду й мовчки йшла. А одного разу прийшла а мати вже не дихала.
Після похорону Олеся почала часто приходити на могилу.
Як же я сумую за своєю рідною, найдорожчою мамочкою! повторювала вона.
Але чи дійсно вона памятає лише добро? Чи забула, як ігнорувала матір, як не хотіла допомагати, як відверталася? Як так виходить?
