Автор: Мельник Богдан
Оленко, але ж там узимку холодно! Пічне опалення, дрова носити треба! Мамо, ти ж селянка, у дитинстві

**Щоденниковий запис** Мамо, тато був правий, коли казав, що з тобою щось не так! Тепер і я бачу ти ненормальна.

– Мамо, ти хочеш віддати нашу хату синові брата? А потім до мене прийдеш жити? Та я ж тебе не впущу!
Мам, ти хочеш відписати нашу хату на сина брата? А потім до мене прийдеш? Та я ж тебе не впущу!

“Якби ти знала, чим твоя донька у столиці займається, то й імені її не згадувала б. А ти ще й хвалишся

” Терпи, доню! Ти тепер у чужій хаті, мусиш дотримуватися їхніх звичаїв. Вийшла заміж не в гості завітала.

Був колись час, коли я не міг зрозуміти, звідки в тебе така люта ревнощі. Зовсім не міг. Щодня, відколи

Мамо, тату, ми з Тарасом прийшли, що трапилося? Оксана з чоловіком просто увірвалися до батьків.

«Ти через це своє кохання вилетів з університету! Ми тебе відправили вчитися, а не весілля влаштовувати!

Оксана вже другий годин сиділа в черзі до баби Марії. Ця знахарка була останньою надією для молодої жінки.

Це сталося минулого серпня. З моря віяв солоний теплий вітер, ласкаво торкаючись обличчя рибалок, а сонце










