Мельник Богдан

Ось адаптована історія: — Дві долі Ярина йшла вуличками чужого міста. Молода дівчина була в розпачі

— Толя, більше до мене не заходь. Добре? — спокійно попросила я. — Що? Сьогодні не приходити?

**Щоденниковий запис** Найменше усього Олені подобається працювати з дітьми. Це важко, нудно та небезпечно.

У подруг мами молоди та гарні, а в мене немає. Моя більше схожа на бабусю, дуже прикро…

Ніхто не знав, як його звали. Це був хлопчик років дев’яти, худий, у трохи потертій сорочці.

У давнину, коли ще вітер носив по степах спомини минулих днів, я зробила найстрашнішу помилку, навіть

Вони прийшли, коли ми спали Ганна Михайлівна прокинулася від звуку, який не змогла відразу розпізнати.

**Сміх крізь образу** Олена Михайлівна поставила перед онукою миску з борщем і сіла навпроти, пильно

На розі вулиці Шевченка у Львові стояв манекен у вітрині невеличкого крамничного магазину. Завжди одягнений

Третя кімната — не для гостей — Не смій туди заходити! — гукнула Ганна Степанівна, вискочивши з кухні