Мельник Богдан

За стіною — не тиша — Та зроби ти вже цей чортів телевізор тихіше! — гукнула Ганна Іванівна, стукнувши

Ніна Степанівна стояла біля вікна, притуливши долоню до холодного скла, і спостерігала, як двірник Іван

— Ольго Миколаївно! Ольго Миколаївно, зачекайте! — гукав сусід Борис Васильович, махаючи руками й майже

Вона прийшла першою Марія Іванівна прокинулась о п’ятій ранку, як це було заведено. Звичка сорока років

— Як ти могла?! — гукала Оксана, махаючи зім’ятим папером. — Як ти могла підписати цю дурню?

— Ні, Оленко, ти не розумієш! Я не можу більше так жити! — Марія стиснула подругу за руку так сильно

**ЩИРЕ ЩАСТЯ** —Мамо, залишився останній шанс мати дитину — ЕКЗ. Ми з Дмитром усе вирішили.

– Чого ти сьогодні така тиха й задумлива? – запитав Богдан дружину, сидячи за кухонним столом пізнього вечора.

Оксана не знала, куда себе діти. На руках дрімала маленька Софійка, а вона все не могла відірватись від вікна.

Один крок до розлучення Оксана стояла біля вікна, спостерігаючи, як Андрій розрулює своєю новенькою машиною по двору.