Мельник Богдан

**Мрія, що стала розлукою** — Що ти там базікаєш, Соломіє! — закричав Борис, розмахував руками.

**Твій номер забутий** — Мамо, ну скільки можна?! — Соломія шпурнула свій телефон на стіл так, що екран

– Що значить відмовитись від частки? – голос Оксани затремтів. – Ганно Іванівно, це ж спадщина мого чоловіка!

Друга – не значить зайва – Мамо, я не хочу йти до бабусі! – верещала семирічна Соломія, вириваючись з

— Оксано Іванівно, ви зовсім з розуму з’їхали?! — голос завідувачки Тетяни Семенівни різко порушив тишу

Дуже давно, коли ще жили наші діди, була в одному селі сім’я — мати Ганна Степанівна та три її

— Досить скиглити — дій! — Оленко, ну скільки можна! — роздався з коридору голос сусідки. — Знову реветься?

— Ти збожеволів, Денис! Це моя кімната! — Віктор Іванович стояв у дверях, стискаючи у руці ключі, не

— Що у нас на обід? — поцікавився Богдан, принюхуючись. — Ти щось готуєш? — Готую. Печиво для Лордики.

Ярмаркові простори в селі Вербове завжди здавалися надто галасливими, надто тісними, надто великими для