Мельник Богдан

Валентина Степанівна різко поставила глиняну чашку на блюдце, від чого гарячий узвар пролився на вишиту серветку.

Телефон задзвонив рівно о сьомій ранку, коли Ярина лише встала й пішла на кухню ставити чайник.

“Десять років дарма” — Що ти несеш, Соломіє?! — вигукнула Оксана, хапаючи зі столу чашку

– Мамо, відчини двері! Ну будь ласка! – кулаки сина лунали об металеву поверхню, наче грім. – Я знаю, ти вдома!

Було це давно, у старому київському будинку на Подолі. Марія Іванівна стояла перед дзеркалом, приміряючи

Гості пішли, а образа лишилася “Мамо, ну що ти таке говориш?!” — Соломія кинула брудну тарілку

**Щоденниковий запис** — Та хто ти взагалі така, щоб мені вказувати? — Роман різко повернувся від холодильника

Записка на холодильнику Оксана Василівна прокинулась о пів на сьому, як завжди. За вікном ще темно, але

Мрія про зраду «Мамо, ти зовсім з глузду з’їхала!» — голос Івана тремтів від обурення. «Як можна було

— Леся Миколаївно, я вам востаннє кажу! Або прибираєте своє старе зі сходової клітки, або я сама винесу