Мельник Богдан

Любить? Чи не любить?.. А може, просто себе? – Як це – не можеш вибрати? – Соломія дивилась на подругу

У палаті пахло дешевими ліками, вареною капустою та старостіттю — такою густою, що її, здавалося, можна

**Щоденниковий запис** Не кожен зрозуміє мої вчинки. Село шепчеться за моєю спиною: «Ганна живе у великому

**ЩОДЕННИК** Соломія сиділа на кухні, втупившись у перстень із дрібним камінчиком, який нещодавно подарував

— І навіщо ти мені це все розповіла? — тихо, чужим голосом, запитала Оксана. — Сама не знаю, — так само

Звичайне диво Вони знову сиділи в тому самому маленькому кафе на розі старого кварталу — Оксана та Олег.

— Чого ти така різка? — здивувався Ярослав, побачивши Олену за складанням валізи. — Що коїться?

— Шкода, що Ганна Михайлівна знову не прийшла, — тихо промовила Оксана до чоловіка, коли їхній трирічний

**«Коли здавалося, що все втрачено, вона з’явилась…»** Маленька палата лікарні тонула у півтемряві.

Моя подруга Олеся вміє готувати так, що аж дух захоплює. Диво, а не їжа! Звичайні кабачки та картопля