Ковальчук Тарас

Катерина Іванівна сидить у затіненому дворику лікарні на лавці й тихенько витирає сльози. Сьогодні їй

Зранку Михайлу Сергійовичу стало ще гірше. Він ледве дихав. Назаре, мені нічого не треба. Жодних ліків

Нічний експрес Двері тролейбуса склалися гармошкою, й тепле повітря вирвалося з салону парою у нічну

…Поїзд рухається вже другий день. Люди давно познайомилися, випили не одну склянку чаю, встигли

Я вигукнула у вікно: Мамо, навіщо так рано? Змерзнеш же! Вона обернулася, махнула лопатою, ніби салютує

Коли я відпочивала в Карпатах, мама подзвонила мені серед нічного туману. Її голос розчинявся у повітрі

День 23 листопада Сьогодні був один з тих днів, коли важко підібрати слова навіть у власному щоденнику.

ДВІ СЕСТРИ… Було це давно, ще за тих часів, коли людина шукала свою долю між містом і селом, а

Оксана мила посуду на кухні, коли туди зайшов Тарас. Перед цим він вимкнув світло. Ще цілком світло.

Мій син має унікальну память. Ще з дитячого садка він напамять знає всі вірші й ролі для святкових ранків