І як земля носить таких матерів! Віддала свого сина в дитячий будинок, бо не хотіла його лікувати, а
Щоденник, липень Сестра чоловіка відпочивала влітку на курорті, коли ми з чоловіком робили ремонт, а
Сьогодні зустрівся з подругою дитинства. Їй вже 60, як і мені. Після університету вона одразу зібрала
Вже не можу терпіти, що ви приходите до нас на кожні вихідні!
Можливо, ви зустрічали людей, які вважають, що весь світ обертається навколо них, і їм байдуже на ваші плани чи особистий простір. Мій брат мого чоловіка з родиною щовихідних приїжджають до нас погостювати: сам брат, його дружина, двоє дітей і ще її брат. Весь «караван» оселяється у нас на кілька днів, не питаючи, чи нам це зручно, чи є у нас інші справи.
Ця історія триває майже рік, і я вже просто не витримую. Я люблю гостей, але ж не у такій кількості і не так часто – я навіть не маю часу зайнятися власними справами і відпочити після важкого робочого тижня.
Замість відпочинку – я весь у вихідні стою біля плити, розважаю гостей розмовами, готую їм постіль, а коли вони їдуть – перемиваю гори білизни. Мене завжди гризло питання: чи розуміють вони, що приїжджати без запрошення — це, м’яко кажучи, неввічливо, навіть якщо це родина? Може, якби це було рідко, я б не реагувала так гостро, але вони у нас бувають щонайменше тричі на місяць.
Ми з чоловіком самі ніколи не вторгаємося у простір інших родичів, і іноді навіть хотілося б завітати до них у гості без попередження, щоб вони відчули всі «принади» таких візитів. Просила чоловіка поговорити з ними, але він не знає, як це зробити, щоб нікого не образити. Може, йому навіть так зручно? Він допомоги відмовив — мусила брати ситуацію у свої руки.
Спочатку я просто перестала готувати у вихідні: гості змушені доїдати залишки з тижня, або ж самостійно готувати собі вечерю. Я можу цілком обійтися без їжі.
Якось вони всі зібралися на кухні, чекаючи на обід, і почали кидати на мене здивовані погляди. Я пояснила: «Готувати сьогодні не планую – якщо хочете їсти, кухню знаєте, готуйте самі». Всі мовчки попили чаю і лягли спати, навіть не спробувавши щось куховарити.
Я також перестала прибирати перед їхніми візитами. Якось дружина брата чоловіка поскаржилася, що у її доньки побіліли сіро від моїх підлог шкарпетки. Я відповіла: «Боюся, не мала часу мити підлогу, але якщо так пече – ванна, віник і швабра на місці, можете скористатись». Після того до чистоти у квартирі у мене питань не виникало.
А головне – я більше не жертвую своїми планами. Не відміняю нічого, якщо гості приїхали без попередження. Проводжу з ними годинку, а потім ввічливо кажу, що маю свої справи – нехай чоловік їх розважає. А якщо планів на той день немає, спеціально починаю прибирання, щоб менше з ними контактувати.
Після такого підходу, коли черговий раз вони повернулися додому, брат чоловіка сказав: «Схоже, наш час закінчився?» Ну нарешті! Відтоді гості приїздять лише після попередньої згоди — і без ночівлі, та й значно рідше. А вам доводилося стикатись із подібними ситуаціями? Як ви їх вирішували? Мені вже остогидло, що ви приходите до нас кожні вихідні! Мабуть, кожен зустрічав у житті таких людей
Вже не можу терпіти, що ви приходите до нас на кожні вихідні!
Можливо, ви зустрічали людей, які вважають, що весь світ обертається навколо них, і їм байдуже на ваші плани чи особистий простір. Мій брат мого чоловіка з родиною щовихідних приїжджають до нас погостювати: сам брат, його дружина, двоє дітей і ще її брат. Весь «караван» оселяється у нас на кілька днів, не питаючи, чи нам це зручно, чи є у нас інші справи.
Ця історія триває майже рік, і я вже просто не витримую. Я люблю гостей, але ж не у такій кількості і не так часто – я навіть не маю часу зайнятися власними справами і відпочити після важкого робочого тижня.
Замість відпочинку – я весь у вихідні стою біля плити, розважаю гостей розмовами, готую їм постіль, а коли вони їдуть – перемиваю гори білизни. Мене завжди гризло питання: чи розуміють вони, що приїжджати без запрошення — це, м’яко кажучи, неввічливо, навіть якщо це родина? Може, якби це було рідко, я б не реагувала так гостро, але вони у нас бувають щонайменше тричі на місяць.
Ми з чоловіком самі ніколи не вторгаємося у простір інших родичів, і іноді навіть хотілося б завітати до них у гості без попередження, щоб вони відчули всі «принади» таких візитів. Просила чоловіка поговорити з ними, але він не знає, як це зробити, щоб нікого не образити. Може, йому навіть так зручно? Він допомоги відмовив — мусила брати ситуацію у свої руки.
Спочатку я просто перестала готувати у вихідні: гості змушені доїдати залишки з тижня, або ж самостійно готувати собі вечерю. Я можу цілком обійтися без їжі.
Якось вони всі зібралися на кухні, чекаючи на обід, і почали кидати на мене здивовані погляди. Я пояснила: «Готувати сьогодні не планую – якщо хочете їсти, кухню знаєте, готуйте самі». Всі мовчки попили чаю і лягли спати, навіть не спробувавши щось куховарити.
Я також перестала прибирати перед їхніми візитами. Якось дружина брата чоловіка поскаржилася, що у її доньки побіліли сіро від моїх підлог шкарпетки. Я відповіла: «Боюся, не мала часу мити підлогу, але якщо так пече – ванна, віник і швабра на місці, можете скористатись». Після того до чистоти у квартирі у мене питань не виникало.
А головне – я більше не жертвую своїми планами. Не відміняю нічого, якщо гості приїхали без попередження. Проводжу з ними годинку, а потім ввічливо кажу, що маю свої справи – нехай чоловік їх розважає. А якщо планів на той день немає, спеціально починаю прибирання, щоб менше з ними контактувати.
Після такого підходу, коли черговий раз вони повернулися додому, брат чоловіка сказав: «Схоже, наш час закінчився?» Ну нарешті! Відтоді гості приїздять лише після попередньої згоди — і без ночівлі, та й значно рідше. А вам доводилося стикатись із подібними ситуаціями? Як ви їх вирішували? Мені вже остогидло, що ви приходите до нас кожні вихідні! Мабуть, кожен зустрічав у житті таких людей
Стою я, уяви собі, на кухні біля відчиненого холодильника й мало що не рву на собі волосся.
Батьки завжди дбають про своїх дітей. Та буває, що дорослі діти розчаровують матір і батька.
Посуньтеcя, ми тут поживемо рокiв десять Свекруха трохи помовчала, а потім несподівано сказала: Ой, Оленко
Ми переїжджаємо у вашу квартиру В Люби чудова квартира в центрі міста. Ремонт новий, живи і радій!
Якось дивно виглядає, що твої діти матимуть квартири, а мій син ні. Давай купимо йому квартиру в іпотеку!
