Ковальчук Тарас

Протягом багатьох років я залишалася непоміченою тінню серед полиць великої міської бібліотеки.

ЗАБУДЬ, ЩО ТИ МАЛА ДОЧКУ Забудь, що у тебе була донька, сказавши, ніби відрізав, голосом, що колись звучав

Нехай твоя дружина поки що на дачі залишиться, наказово крикнула свекруха з кухні. До мене підїдуть подруга

30 листопада Сьогодні знову посиділа я в старій оселі, згадуючи, як важко живеться в нашій маленькій

30червня 2025р. Я, Олексій Михайлович, знову сідаю писати у свій щоденник, бо душа важка від подій, що

Шлунок урчав, ніби голодний вуличний пес, а руки вже майже замерзли.Місто було крижаним. Такий холод

Колись давно, стоячи на сходах крамниці «Солодка Гомінка» в старому Київську, я памятаю, як я, дрібна

Кирило одружився у двадцятьчотирьох років. Наречена, Зоряна, була двадцятьдва. Вона єдина остання дитина

Сірий київський вечір спустився на бруковані вулиці, розмиваючи контури будинків і наповнюючи повітря

Зоряна і її нове щастя: кохання після важкого вибору Зоряна бувала коханкою. Шлюб у неї не склався, і