Ковальчук Тарас

СТЕРПІТЬСЯЛЮБИ́ТЬСЯ Ганна вискочила на сходи літака і закричала, ніби вогонь у серці: Євгене!

Привіт, друже, хочу розказати тобі історію про Алесю і її маму, так, як я її памятаю, ніби це наші спільні спокуси.

Світлано, ми вже їсти хочемо! Досить вже лежати! недоволений голос чоловіка лунав над вухом.

Повірити не можу Повірити не можу. Я знову, як і двадцять років тому, крутюсь у вальсі з тобою.

«Вибач, мамо, не могла їх залишити», сказав мені мій 16річний син, коли приніс додому двох новонароджених

14травня Сьогодні записую свої роздуми, бо щоденник мій одиничний притулок у цьому людському хаосі.

Коли є родичі, то й клопоти так звучить стара українська приказка. Зересила в селі на березі Дніпра Марічка

Свадьба завершилась, гості роз’їхалися, а донька переїхала до чоловіка. У квартирі стало порожньо.

Хвостатий напарник Федір на роботі не то, щоб його не любили, а скоріше сторонили. Добрий чоловік, досвідчений

Коли мене впустили в приймальну палату лікарні, одразу стало зрозуміло, що це відрядник. Стояв лютневий холод.