Автор: Ковальчук Тарас

Сьо 22 листопада, Київ, кав’ярня «Теремок» Сів за стіл, ніби бездомний, і відчув, як під мене нависла тінь.

Ти відчуваєш, що тут тебе не радо вітають, що знов доведеться шукати новий притулок і їжу – а лапки вже

— Коли ж вечеря буде готова? — Коли ти її приготуєш, тоді й буде готова. Свекруха зняла окуляри.

24 травня Сьогодні я відкрила ще одну сторінку в своїй скромній книзі спогадів, і з недавніх подій у

Богдан, вивізши нову «Лада» з автосалону в Києві, приніс свою кохану, яку щойно виписали зі шпиталю

13:47, 12 грудня. Я сиджу у великій вітальні нашого маєтку в селі Котеливка, під вікнами якої блискуче

Мене звільнили під приводом «вік». На прощання я розв’язала колегам червоні троянди, а начальнику залишила

Колись давно, коли ще пахло козацькими вітрами, я згадую той день, коли я лише зайшла до офісу в центрі

Бездомний хлопець, піднявши погляд до вітрини, прошепотів: «Оце моя мама». – Таємниця, що розтрощила

30 січня 1942 р. Зимовий холод пройшов вулицями старого гетто в Київському районі Печерськ.