Ковальчук Тарас

Квартира, або Історія однієї родини Соломія поволі йшла зі школи, думаючи, як зробити так, щоб мати не

— Не бійся, довго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішу. Надіюсь, не виженеш?

**Щоденник** — Можна? — У привідчинені двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено.

— Ключі від своєї квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо…

Денис лежав на дивані, заплющивши очі й прислухаючись до звуків у будинку та за вікном. Крізь склопакети

**Тяжкий вибір** — Ба, я не хочу каші, — тихо почав відсовувати від себе тарілку Макарко, не спускаючи

– Нема чим тобі виправдатись переді мною. – Олеся високо підняла руку, вказуючи матері на двері. – Іди геть!

**Будинок для Наталі** Завжди вважав Ярослав старшого брата ідеалом і наслідував його з дитинства.

Українською мовою: Оленка завжди прокидалася раніше за дзвінок будильника, ніби в неї всередині були

Іди до мене… Таня ненавиділа своє тіло. З дитинства вона була повненькою і заздрила струнким однокласницям.