Ковальчук Тарас

За вікном мерехтіли вогні машин, прохожі поспішали справжніми справами, а Ярослав лишився наодинці зі

Віталій сидів у кріслі, втупившись у підлогу. Голова гула від сварки, а в грудях ще палали спалахи гніву.

Олеся Григорівна сиділа у колислі, тримаючи в руках в’язання. Поруч, на старенькому дивані, мирно спав онук.

**НЕ ЗМОГЛА ПОЛЮБИТИ** «Дівчатка, зізнавайтеся, хто з вас Яринка?» – дівчина дивилася на нас із подругою

Олег зрозумів свою помилку надто пізно. Наталка стискала в долоні результати аналізів. Папір став вологі від поту.

Оксана ходила туди-сюди по хаті, не знаходя собі місця. Вже кілька днів поспіль Андрій приходив додому пізно.

“Я зробив те, що вважав правильним” – Алло, Марічко, не можу багато говорити, тут Василя б’ють!

Так і сталося, мої стосунки з чоловіком наче ожили… після ремонту. А я вже думала, що ми розучилися відчувати.

Мамині досягнення — Знаєш, нещодавно підслухала розмову в маршрутці. Дівчина комусь говорила: «Мій батько

– Куди це ти такий виряджений? – запитав сусід, побачивши Олега у строгому костюмі з краваткою.