Автор: Гриценко Іван

15серпня2024р., Київ Сьогодні знову була сімейна «перегони» за квадратними метрами. Я, Федір, сиджу за

Телефон задзвонив саме опівдня, розрізавши густу, тяжку тишу, ніби скальпель, що лишає рану у повітрі.

Колись давно, в залi Київського районного суду, сиділа Олена, випромінюючи спокій, тоді як її чоловік

Боже мій, будь ласка, не запізнюйся! Анна в третій раз за останні пять хвилин глянувала на циферблат.

Памятаю, як ми з Михайлом Ковалем, колито залишили будинок наших друзів у Києві після голосного святкування

Авжеж упораємось, сказала я, упевнено, оглядаючи нову сусідку, що застигла на порозі в пальті, застебнутому до горла.

Привіт, подруго! Слухай, розповім тобі про Клавдію і її родину, таку собі наш український казус.

**14 травня, 2026р.** Сьогодні я відкриваю цей щоденник, щоб розплутати клубок подій, що сплетені між

Світлий, просторий хол пологового відділення в Києві був заповнений аж до країв. У повітрі витає радість

29червня2026р. Сьогодні був один із тих вечорів, які, здається, живуть лише у світі багатих і впливових.