Автор: Гриценко Іван
Алло Остапе Це не Остап. Це Ярина Ярина? А ви хто?.. Шановна, а ви хто? Я дівчина Остапа. Щось хотіли?

Та ніхто їх звідси не гнав, відповідали обом, самі не захотіли лишатись! Хай приїжджають! Ми будемо раді!

Незнайомка змінила серця, ступивши до залу У просторому залі львівського ресторану «Срібний Бриз» зібралися

Ой лишенько, тату, як тебе зустрічають! А для чого тобі той санаторій, як у себе вдома такий «повний пансион»?

Я не міг його залишити, мамо, ледве чутно говорить Микита. Розумієш? Не міг. Микиті чотирнадцять і здається

Знаєш, інколи ми самі створюємо ті обставини, в яких живемо. Просто завжди здається, ніби щось не складається

День свадьби Сашка залишив у мені слід, який досі болить. Втім, я мушу описати цей момент наче перелом

Максим приховував у душі неприємний осад: він поспішив із розлученням. Мудрі чоловіки перетворюють коханих

Тату, познайомся, це моя майбутня дружина, і твоя невістка, Соломія! радів мій син Андрій, аж світився

Серце кота глухо калатало у грудях, у голові панував хаос, душа пронизувалася болем. Чим же він провинився








