Гриценко Іван

Олеся мила посуд на кухні, коли туди зайшов Тарас. Перед цим він вимкнув світло. Ще і так досить світло.

Коли мені було сімнадцять, мій тато пішов із життя. Мама працювала на двох роботах, але грошей усе одно

Мій син завжди мав прекрасну память. У садочку він напамять знав усі тексти святкових ранків, тому до

«Та як вона могла?! Не спитала! Не порадилася! Треба ж таке вигадати: прийти в чужу оселю й порядкувати

Мені шістдесят років, вже давно на пенсії, живу своїм життям. Десять років мешкаю сама: немає поруч ані

У ПОШУКАХ КОХАНКИ Ганнуся, ти що, з глузду з’їхала? витріщився на дружину Павло, поки вона простягала

Є в нас ще вдома справи Баба Ганна насилу прочинила калитку, добралася до дверей, довго вовтузилася зі

Ти не встигла, Оленко! Літак улетів! А разом із ним полетіла і твоя посада, і твоя премія! Звільнена!

Батьківська любов Діти це наші найцінніші квіти, часто з усмішкою казала мама. А тато неодмінно додавав

Ой, чоловіче, та не штовхайтесь ви. Фу! Це від вас так пахне? Перепрошую, пробурмотів чоловік, відступаючи.