Щоденник, 31 грудня А де серветки? Я ж просила дістати ті з срібним візерунком, вони пасують до скатертини
Заметіль долі Галасливий Київ, адвокатський офіс і кінець грудня. Ось де живе справжня круговерть.
Мені здавалося, після розлучення я вже не зможу довіряти жодному чоловікові, Артем вертів у руках порожню
Мамо, та Мальвіна знову перегризла мій олівець! Олеся вбігла на кухню з напівзїденим кольоровим олівцем у руці;
Мені 45 років. І я більше не приймаю гостей у своєму домі
Дехто, коли приходить у гості, геть забуває, що вони гості — поводяться невиховано, дають поради, не поспішають йти додому.
Колись я була дуже гостинною людиною, але мій погляд швидко змінився. Переступивши поріг сорока років, я повністю відмовилася від ідеї приймати когось у себе вдома. Навіщо мені це? Які нерви витримають таких гостей!
Останній день народження я святкувала у ресторані — і це мені неймовірно сподобалося. Відтепер робитиму так завжди. І зараз поясню чому саме.
Влаштувати застілля вдома — коштує значних грошей. На звичайну вечерю треба витратити чималу суму. А якщо це ще й святкове застілля — витрати зростають у рази. Гості приходять з невеличкими подарунками, часи нині не легкі. А потім засиджуються до пізньої ночі. Я хочу відпочити, а не мити гори посуду та прибирати за всіма.
Я більше нікого не чекаю у стінах своєї квартири. Прибираю і готую тоді, коли мені зручно. Раніше після святкувань вдома я почувалася втомленою та пригніченою. Тепер, після свят, я маю час прийняти ванну і лягти раніше спати.
У мене тепер багато вільного часу, який я використовую з розумом. Друзі можуть забігти на чай, але я не переймаюсь, якщо не маю чим їх пригостити. Тепер я чесно висловлюю свої думки: якщо хочу відпочити — натякаю, що час прощатися. Може, це не дуже гарно виглядає, але мене це більше не хвилює. Головне — мій комфорт.
Найцікавіше те, що люди, котрі обожнюють ходити до інших у гості, ніколи не кличуть до себе. Їм простіше відпочивати на чужій території, не витрачаючи часу на приготування та прибирання.
А ви приймаєте гостей? Чи можна вас назвати гостинною людиною? Мені вже 45 років. Я більше не приймаю гостей у своєму домі Дехто, коли приходить у гості, взагалі забуває
– Ми поживемо у тебе якийсь час, бо не маємо грошей орендувати власну квартиру! – сказала мені моя подруга.
Я активна жінка, а мені вже 65 років! Люблю подорожувати Україною, відкривати для себе цікаві місця і знайомитись з різними людьми. Із сумом та радістю згадую молодість – можна було поїхати на відпочинок на курорти Закарпаття чи на Чорне море, зібратись із друзями на кемпінг десь на Дністрі чи навіть вирушити в мандрівку по Дніпру, і все це за невеликі гроші.
Але ті часи вже позаду.
Я завжди раділа новим знайомствам – і на пляжі, і в театрі, і навіть у поїзді. З багатьма залишалася друзями на роки.
Одного разу я познайомилась із жінкою на ім’я Оксана. Ми разом відпочивали у санаторії під Львовом. Розійшлися подругами, інколи писали одна одній листи та вітання на свята. Аж раптом якось отримую телеграму – без підпису, туди лише написано: “О третій ночі приїжджає потяг. Зустрінь мене на вокзалі!”.
Я не зрозуміла, хто це міг бути, і звісно, з чоловіком нікуди не поїхали. А о четвертій ранку хтось подзвонив у двері. Відчиняю – і остовпіваю від здивування. На порозі стояла Оксана, дві підлітки дівчини, бабуся і якийсь чоловік з купою речей. Ми з чоловіком були в шоці, але впустили непроханих гостей. Тоді Оксана каже:
– Чому ти нас не зустріла? Я ж телеграму тобі надіслала! Таксі ж дорого!
– Перепрошую, я не знала, від кого вона!
– Ну от, мала твою адресу — приїхали.
– Я гадала, що будемо лише листуватись…
Потім Оксана пояснила, що одна з дівчат вступила цього року до університету, а вся родина приїхала її підтримати.
– Будемо жити у вас! Грошей на оренду немає! А у вас центр міста!
Я була приголомшена. Ми ж навіть не рідня! Чому я маю дозволити їм зупинитись у себе? Довелось годувати їх тричі на день. Вони приносили їжу, але нічого самі не готували. Я мусила доглядати за всіма.
Не витримала, і через три дні попросила Оксану і її рідних виїхати. Куди саме – вже не цікавило. Почався скандал. Оксана кидалась посудом і кричала.
Я була шокована її поведінкою. Потім вони пішли – прихопивши мій халат, кілька рушників і навіть каструлю з борщем! Не уявляю, як їм вдалося її забрати. Каструля просто зникла!
Так і скінчилася наша дружба. Дякувати Богу! Більше я Оксану не бачила й не чула. Тепер більш обережна у нових знайомствах. Ми трохи поживемо у тебе, бо зараз у нас немає коштів на оренду власного житла! сказала мені моя приятелька.
Менi тридцять сім. Вже давно розлучена десять років минуло, як відкрилось гірке. Бувий чоловік зрадив
Мої діти гарно влаштовані, маю трохи грошей про запас, от-от оформлятиму пенсію. Кілька місяців тому
Поступово ми підвели до її хати воду, а згодом і газ. Зробили всю хатню вигоду, оновили світло, поміняли
Я була змушена поставити окремий холодильник, розповідає Оксана. Ситуація смішна, але іншого виходу немає.
