Гриценко Іван

**Незручна донька** — Оленко, ти знов свою лахмітну дурничку додому принесла? — сердито спитала мати

Він не встиг посадити дерево. Я зробила це за нас Оксана сиділа за старим дерев’яним столом у вітальні

Три жінки, одна кухня і жодного спокою — Гаразд. Понеділок — мій. Вівторок — мама. Середа — Зінаїда Гнатівна.

– Ти не варта моїх сліз, – сказала мати, заколюючи волосся шпилькою з бурштином. – Пам’ятай, Олено: якби

**Повідок непорозумінь** — Даниле, вставай і веди Тобі гуляти, я не робот! — Андрій Коваль вдарив долонею

— Оля, хто з тобою на фото? Якийсь парубок у шкірянці? — Віктор Коваль тиснув пальцем на пожовклу фотографію

Захід кохання, світанок кар’єри — Я йду, Тарасе. І не намагайся мене зупинити, — Олеся стискала

ЗАВІДУЮТЬ ДУЖЕ Соня прокинулася від запаху смаженої цибулі та дивного дзюрчання. У кімнаті було темно

— Оля, уявляєш, що я придумав! — Стьопа влетів у кухню з очами, що горіли, як у запального.

Секретарка з сюрпризом — Марічко, нагадай, де моя кава? — голос Богдана Ярославовича, її начальника