Гриценко Іван

Був у мене незвичайний дар, хоч колись вважала я його скоріше прокляттям. Згадаю, як усе було.

Нічого не знаю, у графі «батько» Ви записані, забирайте близнюків!” Та отже, через три роки після

— Не поїду! — вигукнула Соломія, грюкнувши дверима своєї кімнати. — Ого, панночка знайшлась!

Знаєш, кохана, кажуть — не кожна Дарина львівська буде, не кожен Василь чортова гора. Святих на всій

— Ну, цього разу сподіваюсь, ви не на три дні? Погостите довше? Оксанко! Чого мовчиш? — Ганно Степанівно

Відчула, ніби заміж пішла… Поки Марічка розраховувалась за купівлі, Богдан стояв осторонь. Коли ж вона

Знаєш, весілля ніби показує найкраще в людях, але інколи й навпаки. Відколи Ірина Захарченко погодилася

Хвора Соломія лежала вдома, нестерпно болили й горіли груди, молоко ледве зціджувалось, температура підскочила.

Той весільний день лишився у спогадах усіх присутніх немов жива ікона — немовля, що тримає пшеничний

Право на помилку. Про те, що у тата є коханка, Оля дізналася випадково – того дня вона прогуляла уроки