Гриценко Іван

– Не смій так говорити про мою матір! – Назар ударив кулаком по столу, так що посуд підстрибнув.

Ідеальний чоловік. Та не для мене — Оксан, подивись на нього! — шепотіла сусідка Валентина Петрівна

Грудень якось холодно почався. Я завжди знаю, що в нашому будинку діється: хто повертається пізно, хто

Оксано! Оксано, що ти наробила?! — голос Ігоря тріщав від болю. — Ти ж знаєш мої почуття! Навіщо таке

Сором, що не минає з роками. Вчора знову протирала пил зі світлини у кабінеті — я в білому халаті серед колег.

За вікном вже сутеніло, а мами все не було. Сонце, крутячи колесика своєї візка, підкотила до столу

Десять років мовчання – Годі мовчати! – вигукнула Оленка, ударивши долонею по столу. – Десять років терплю

Олег стояв перед знайомими дверима, не наважуючись подзвонити. У руці мав велику торбу з речами, а в

– Тебе тут немає! – голос Олени дзвенів від люті. – Розумієш? У цій родині тебе вже немає! – Олено, заспокойся

Галина Іванівна акуратно поправила рукавичками салфетку під шафою з трояндами і знову подивилася на годинник.