Гриценко Іван

Деколи здається, ніби сама доля влаштовує випробування. Про батькову коханку Соломія довідалася випадково

От і сьогодні якось особливо себе почуваю, тому вирішила записати у щоденник. Шість років я, Соломія

– Знову ця клята музика! – скрикнула Ганна Степанівна, лупаючи долонею по радіатору. – Пів на другу ночі

Не мій день сьогодні. Щойно трубою кинула, а руки досі трусяться. Стою біля кухонного столу, а серце

– Мені така донька не потрібна! – кричала Христина Іванівна, трясучи зім’ятим папером.

– Та ти з глузду з’їхав? – Соломія кинула серветку на стіл, мало не вдаривши келих вина. – Запрошувати

— Мамо, ну чого ти знову починаєш! — роздратовано кинув Андрій Шевченко, навіть не підіймаючи погляду

Леся Олександрівна ледве розбирала пошту біля скриньки, коли сусідка Галя Яківна з радістю трясла перед

“Що ти верзеш, Оксан?!” – Сергій кинув на стіл папір і гупнув об стіл. – Яка ще експертиза?

Щоденник. Ніколи не телефонуй пізно ввечері. Вже була вночі, закручувала косу, коли дзвінок розтяв тишу.