Гриценко Іван

«БЕЗ ДОМУ І ГОЛОДНА» — напис на картонці, який тримала жінка, яку я прихистила… а потім того ж дня сама

Ось адаптована історія, переосмислена для українського контексту: Віра не хотіла нічого розповідати мамі

Боляче пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні

Однієї ночі та одного дня Соломія безперервно поглядала на годинник. Час повз, ніби загущений мед, важкий

Ало, ви слухаєте? Просто хочу відкрити вам очі… Соломія сиділа за кухонним столом і думала, що робити.

Прогулянка хмарами З сірого неба сипав дрібний дощ. Остап підставив обличчя, і вмить шкіра вкрилася водяним пилом.

— Ви мені нічого не зробите. Я не винен, — замулив Микита і подався назад. Його трусило від страху.

Що хочу, те й робитиму. Це й моя квартира. Не подобається — іди геть! — вигукнув Олесь, похмуро дивлячись на матір.

Олена їхала з роботи у тролейбусі, притуливши голову до вікна. По склу стікали краплі дощу, розмиваючи

— Олю, не треба всього цього. Я одружений і кохаю свою дружину, — промовив він заготовлену фразу.