Автор: Гриценко Іван
Віктор знаходить його на узбіччі в жовтні. Цуценя сидить на краю траси, мокре й зовсім маленьке, і дивиться

Оксана Степанівна уже рік годувала безпритульного вівчарку біля під’їзду, не зважаючи на невдоволення сусідів.

Валентина Сергіївна стояла біля вікна й дивилася, як мороз малює на шибці візерунки. Мінус тридцять обіцяли.

Кожного вечора на мій балкон залазила руда кішка. Вона нявкала так, наче благала про допомогу – не давала

Ось два тижні Муся шипить і дряпається, не підпускаючи господиню до старого дивана. Валентина майже вирішує

— Я татові подзвоню, — сказала дівчинка за першою партою і притисла телефон до грудей так бережно, наче

— Ну що, показуй свою селючку! — скоса всміхнулася свекруха, переступаючи поріг просторого, залитого

Телефон замовк. Оксана стояла посеред кухні, притискаючи його до грудей обома руками. Тітка Галя говорила

За довгим обіднім столом тісно стояли дорогі страви й самовдоволення. Віка поставила перед свекрухою

Він простягнув руку, бажаючи погладити грізну тварину, але кішка рвучко відсахнулася вбік і якось дивно










