Тату… Марічка попросила не приїжджати на весілля… Каже, соромно їй буде за селян-батьків. Та як же це… Як же так, Ганусю… Я ж так чекав цього дня, віддати доньку заміж. А вона й бачити нас не хоче, соромиться… Та що ж це…
Алло, мам, Сергій мене заміж бере, уявляєш? Я так мріяла про це потрапити до його родини!
Ганна раділа за доньку. Розумниця, красуня, їхня Марічка. Вони з батьком завжди їй допомагали та підтримували. Після школи донька мріяла вступити до модельної академії зовнішність дозволяла.
Але треба були гроші на навчання. Батько продав корову та свиней, якраз вистачило. Донька рідко приїжджала додому в село місто її закрутило, як вихор. Марічка сама почала заробляти, беручи участь у показах та зйомках. Батьки тішилися, що донька незалежна.
Сергій був сином впливового бізнесмена, батько йому ні в чому не відмовляв. Але зі своїми батьками Марічка нареченого не знайомила, у гості до міста їх теж не запрошувала. Говорила, що немає часу у них із Сергієм насичене життя, постійно подорожують.
Ганна працювала прибиральницею у школі й часто хвалилася колегам фотками доньки.
Галю, а чому Марічка жениха до нас не везе? Соромиться, чи що?
Що ти, Наталко, вона нас дуже любить!
А коли востаннє приїжджала? Дзвонить хоча б?
Минулого тижня дзвонила весілля буде. Треба з чоловіком думати, де грошей на подарунок взяти та що вдягати.
***
Марічко, а коли ж ви з Сергієм приїдете? Батько домашню наливку зробив, хотів із зятем кутнути.
Мам, ну він же не пє! Нам неколи, готуємося до весілля, стільки клопоту.
А коли саме весілля? Нам теж треба підготуватися.
Мам, знаєш що… Краще вам не приїжджати. Сергій із заможної родини, там усі важливі люди будуть, а ви… Від тата завжди смаком хліву пахне. Уяви, як я почуватимусь? Ви ж і виглядаєте по-сільському, і в гурті не вмієте триматися.
Добре, доню, ми не прийдемо.
Ганна не знала, як сказати чоловікові. Він так чекав цього дня побачити доньку у весільній сукні, сказати гарні слова. Усі стіни в хаті були в її фото, батько памятав кожну дату, коли їх робили, і часто дивився на свою красуню.
Петре… Марічка сказала не приходити на весілля… Соромно їй за нас.
Як же так… Як же так, Ганно… Я ж чекав… А вона…
Петро зблід. Ганна дала йому води та краплі у нього серце хворіло.
Петре, ну годі… Не поїдемо, і Бог із ним.
Вночі довелося викликати «швидку» дуже переживав.
Знаєш що, Галю? Ми все одно підемо! Хай вказує!
Ганна не хотіла, але знала не зупинити його. Знайти дату весілля було легко Сергій був відомим, у мережі все було. Вони позичили у сусідів гарний одяг, купили квіти й поїхали.
Увійшли, коли весілля вже йшло повним ходом. Коли ведучий запитав, хто ще хоче привітати, Петро гукнув: «Ми!»
Сергію та Марічко! Вітаємо вас! Живіть у любові, а ваші діти нехай памятають, звідки їхні корені, та шанують батьків. Гірко!
Петро поклав квіти на стіл, взяв дружину за руку й пішов.
Сергій озирнувся на Марічку:
Хто це?
Мої… родичі.
Сергій наздогнав їх:
Стійте! Ви ж батьки Марічки? Вона казала, що ви…
Соромиться нас. Ми прості люди, не для вищого світу.
Вибачте… Я не знав.
Сергію, ти хороший. Не ображай її.
Ні, ми вас запрошуємо! Залишайтеся!
Ні, не хочемо псувати свято.
Минуло 3 місяці. Марічка не дзвонила.
Ганна вивішувала білизну. Приїхало таксі вийшла Марічка з валізою.
Мам, привіт. Я приїхала.
Нащо?
Я ж додому…
Додому?
А тато де?
На кладовищі.
Що за жарти?
Не жарти. Ти нас поховала ще тоді. Він не пережив твоєї зради. І я тобі цього не пробачу. Їдь.
Марічка зайшла в хату. Ліжка не було. Її фото зняли. Ніби вона ніколи тут не жила.
Мам, ми були за кордоном, звязку не було… Сергій дізнався про брехню. Ми розлучаємося. Хочу їхати працювати за кордон.
Живи, як знаєш. Прощай.
Хвіртка зачинилася. Ганна плакала. Де та добра дівчинка? Її більше немає. Краще самотність, ніж така донька.
