Таточку Олена просила не приїжджати на весілля Каже, соромно їй за селянських батьків.
Як же так Як же так, Марічко Я ж так чекав цього дня, щоб віддати доньку заміж. А вона нас бачити не хоче, соромиться Що ж це за лихо
Алло, мамо, Віталік мене до шлюбу кличе, уявляєш? Я так мріяла про це стати частиною його родини!
Марія раділа за доньку. Розумниця, красуня, їхня Олена. Вони з батьком завжди їй допомагали та підтримували. Після школи Олена мріяла про карєру моделі врода дозволяла.
Але потрібні були гроші на навчання. Батько продав корів і свиней, вистачило якраз. Донька рідко поверталася в село місто затягнуло її, як вир. Олена почала сама заробляти, працюючи на фотосесіях. Батьки тішилися, що вона тепер незалежна.
Віталік був сином великого начальника, батько йому ні в чому не відмовляв. Зі своїми рідними Олена нареченого не знайомила, у гості їх не запрошувала. Завжди знаходила причини: то немає часу, то вони з Віталіком у відїзді.
Марія працювала прибиральницею у школі й часто хвалилася фото доньки.
Маріє, а чому Олена нареченого не привезла познайомитись? Може, соромиться батьків?
Що ти, Наталко, Олена нас дуже любить.
А коли вона востаннє приїжджала? І не згадаєш. Чи часто дзвонить?
Минулого тижня дзвонила виходить заміж. Треба з чоловіком думати, де грошей на подарунок взяти, й одяг підібрати.
***
Олено, а коли ж ти з нареченим до нас приїдеш? Батько горілку власного виробництва приготував, хотів із зятем ковтнути.
Мамо, та він не пє. Нам не до того весілля ж на носі, стільки клопоту.
А коли саме весілля, дочко? Нам теж треба готуватись, одяг купити.
Мамо, знаєш що Не треба вам приїжджати. Віталік із заможної родини, там увесь вищий світ буде, а ви Від тата завжди смаком хліва пахне. Уявляєш, як це виглядатиме? Ви ж і виглядаєте по-селянськи, і в суспільстві не вмієте триматися. Ну подумай, як я почуватимусь.
Гаразд, дочко. Нас ти не побачиш.
Марія не знала, як сказати чоловікові. Він так чекав цього дня побачити доньку у весільній сукні, побажати їй щастя. Усі стіни в хаті були в її фото, батько памятав кожну дату, коли вони були зроблені, і часто дивився на свою красуню.
Таточку Олена просила не приїжджати Каже, соромно за нас, селян.
Як же так Як же так, Марієчко Я ж так чекав А вона нас соромиться
Іван поблід. Марія дала йому води та ліки серце в чоловіка слабке.
Іване, не хвилюйся так Не поїдемо, нічого страшного.
Вночі довелося викликати швидку серце не витримало горя.
Знаєш що, Маріє? Ми все одно поїдемо! Хай вона вказує!
Марія не хотіла, але знала чоловіка не зупинити. Дату весілля знайшли легко Віталік був відомою особою, інформація була в інтернеті.
Вони купили квитки, взяли у сусідки гарний одяг і в день весілля приїхали до ресторану. Коли ведучий запитав, хто ще хоче привітати молодих, Іван вигукнув:
Ми!
Віталіку й Олено, вітаємо вас зі шлюбом! Нехай ваші діти памятають своє коріння, шанують батьків і ніколи за них не соромляться. Гірко!
Поклавши квіти на стіл, Іван взяв дружину за руку й вийшов.
Віталік здивовано подивився на Олену:
Хто це?
Це мої родичі.
Віталік наздогнав їх:
Чекайте! Чому йдете? Олена казала, що у неї немає родичів!
Як немає? Ми живі
Ви її батьки?! Навіщо вона брехала?
Соромиться нас, Віталіку. Ми прості люди
Пробачте Я не знав
Віталіку, ти гарна людина. Не ображай Олену, живите щасливо.
Ні, залишайтесь! Ми приїдемо до вас!
Ні, ми йдемо.
Минуло три місяці. Олена не дзвонила.
Марія розвішувала білизну, коли підїхало таксі. З нього вийшла Олена.
Мамо, привіт. Я приїхала.
Привіт. Навіщо?
Як «навіщо»? Додому.
А «Додому».
А тато де?
На кладовищі.
Що за жарти?!
Це не жарти. Ти нас поховала ще раніше, але по-справжньому батька не стало два місяці тому. Він не пережив твоєї зради. І я тобі цього не пробачу. Їдь.
Олена зайшла в хату. Пусто. Ліжка батька немає. Її фото зняті зі стін.
Мамо, ми були за кордоном, там не було звязку Віталік розлучається зі мною Я їду за контрактом.
Живи, як знаєш. Прощай.
Хвіртка зачинилася.
Марія зайшла в хату й заплакала. Де та добра дівчинка, що колись сміялася у дворі? Тепер її немає. Краще самотність, ніж така донька.
**Життя вчить: хто відрікається свого кореня той залишається без тіні.**
