У маленькому містечку на заході України, де вулички тонуть у тінях каштанів, а літня спека змінюється прохолодними вечорами, Оксана та Олексій жили у шлюбі вже п’ять років. Їхня затишна двокімнатна квартира в центрі міста була для Оксани справжньою фортецею, яку вона облаштовувала з любов’ю. Але одного рокового вечора все змінилося.
Олексій повернувся з роботи і за вечерею почав розповідати про лихо, що спіткало його батьків. Вони збудували великий двоповерховий будинок на околиці, мріючи про розкішне життя на пенсії. Та взимку їхнє житло перетворилося на крижаний палац: опалення пожирало всі заощадження, а пенсії ледь вистачало на життя. Свекор із свекрухою, не знайшовши іншого виходу, вирішили попроситися до сина та невістки на зиму. Почувши це, Оксана відчула, як кров прилила до скронь.
— Я не дозволю твоїм батькам жити в нас! — різко сказала вона, ледве стримуючи гнів. — І їхнього пса сюди не тягни! Я не покоївка, щоб прибирати за всіма й терпіти їхні вибрики. Коли ми з тобою потребували допомоги, твоя мати захлопнула перед нами двері. Нехай тепер пожинає наслідки!
Оксана очікувала суперечки, умовлянь, але натомість Олексій, дивлячись їй прямо в очі, вимовив слова, що луною відбилися в її серці:
— Або мої батьки переїжджають до нас, або ми розлучаємось!
У кімнаті запала трунна тиша. Оксана відчула, ніби земля йде з-під ніг. Вона не могла повірити, що чоловік ставить її перед таким вибором. Та здаватися вона не збиралася. Приймати свекруху з її величезною шерстяною вівчаркою, яка звикла жити у просторих вольєрах, у їхній тісній квартирі? Це було не під силу. Стосунки з матір’ю Олексія завжди були напруженими: свекруха відверто зневажала невістку, вважаючи її недостойною свого сина. Думка про те, що ця жінка почне командувати в її домі, повертала Оксану в лють.
— У твоїх батьків є ще двоє дітей, — холодно продовжила вона, стискаючи кулаки. — Нехай їдуть до них. Я не збираюся жертвувати своїм затишком заради людей, яким я байдужа. Ця квартира — моя, і лише я вирішую, хто тут житиме.
Оксана нагадала чоловікові, як його батьки пишалися своїм будинком, збудованим напоказ, щоб затьмарити сусідів. Вони не думали про те, як платитимуть за опалення, і тепер їхні проблеми має вирішувати вона? Ні, цього не буде. Вона не дозволить перетворити своє життя на пекло через чиюсь пиху.
Олексій мовчав, але його погляд був сповнений рішучості. Оксана розуміла, що цей ультиматум — не просто слова. Перед нею стояв вибір: поступитися і втратити себе або відстояти свої межі, ризикуючи шлюбом. Серце розривалося, але вона знала — зворотнього шляху немає.
