—Доброго ранку, —буркнула Оксана колегам, зайшовши до кабінету та вдарившись в робоче місце, вмикаючи комп’ютер.
—Доброго ранку, —відповіли Соломія та Марічка, переглянувшись із здивуванням.
Зазвичай балакуча та миролюбна Оксана мовчала, сиділа похмура, як сьогоднішнє небо за вікном із низькими сірими хмарами, що накрапав дощик. У кабінеті панувала тиша, але незабаром Соломія, яка не могла довго мовчати, запропонувала:
—Дівчатка, давайте кави, зараз приготую. —І, підвівшись із місця, пішла за ширму, де стояв невеликий столик із кавомашиною, чашками, вазочкою з цукерками та іншими дрібницями.
—Давай, —підтримала Марічка, Оксана мовчала.
У кабінеті їх троє. Оксана одружена, має сина, їй тридцять. Соломія теж у шлюбі, дві дитини, їй тридцять шість. Марічка ще не була заміжня, але живе з хлопцем, їй двадцять сім.
Найжвавіша серед них — Соломія. Чи через те, що старша, чи просто по характеру, але всі ініціативи йдуть від неї, а інші підхоплюють.
Соломія вийшла із-за ширми з підносом, на якому стояли три чашки кави. Підійшла до Оксани, та мовчки взяла чашку, подякувавши кивком, а Марічка промовила:
—Дякую, Со́лю, ти у нас головна по господарству…
Обидві засміялися, а Оксана ледве посміхнулася. Першою не витримала Соломія.
—Оксано, що трапилося? Годі мовчати, а то я почуваюся ніяково, наче ми чимось провинилися.
—Та ні, Со́лю, за що? Вдома напруга, —відповіла вона.
—Із Дмитком посварилися? —здивовано запитала Марічка, адже колеги знали, що в них дружня сім’я, і суперечок майже не буває.
—Швидше, не вдома, а з родичами.
—Ааа, знову Ганна тебе дошкуляє? Та годі звертати увагу, —порадили колеги.
—Як не звертати, якщо живемо в одному дворі? Через неї квартиру знімати? У нас свій гарний дім. Мій Dmytro не звертає уваги, і його брат Олесь теж норм, але Ганна… В мене вже накипіло… Вчора їй усе висказала, тепер не знаю, як житимемо поряд.
Коли Оксана вийшла заміж за Dmytra, його батько добудував двір поряд із своїм. Після весілля молодята одразу заселилися туди, адже в батьківському домі жив старший брат Олесь із дружиною Ганною та сином. Обидва будинки — добротні, з усіма зручностями. Батько працював прорабом, тому будматеріали йому обходилися дешевше.
Але минув лише тиждень пісОднак, попри всі суперечки, Оксана зрозуміла, що інколи краще зберігати спокій, ніж витрачати душу на конфлікти — справжній мир починається з терпіння та мудрості.
