Ніякої магії
Новий рік надходив, мов експрес із далекого заходу швидко й нестримно, з глухим гуркотом і сніговим шлейфом.
У Світлани від цієї швидкості захоплювало подих. Вона стояла ніби на пероні вокзалу десь у Львові, знала квитка в руках не має, потяг не її, а радість і добрий настрій розчинились снігом, як і надія, що це коли-небудь зміниться.
Кого вона тільки запросила додому? Чи захоче хтось зустрічати новоріччя з невдахою?
***
Ранок 31 грудня почався потопом: її пральна машина, яка прослужила вірою і правдою понад десяток років, вирішила піти на пенсію, влаштувавши справжній потік води в ванній.
Знайти сантехніка на Святвечір щось на кшталт квесту в Карпатах! Світлана витратила купу часу, нервувалася, але врешті-решт впоралася й видихнула, думаючи, що халепи закінчились
Та де там.
Опівдні рудий кіт Тимко, місцевий гурман і цар дому, поцупив всю ковбасу, що лежала для салату “Олівє”, залишивши господині лишень горошок та квашені огірки.
Мало йому було вирішив ще й на синицю в полювати, що ні з того ні з сього сідає на відчинену кватирку
Великий фікус тріснув об підвіконня, зачепив ялинку й розбив навіки стареньку гірлянду, яку Світлана берегла ще зі школи.
Осколки вазону і ялинкові іграшки, пронесені з дитинства, переплелись із землею і так, із серцем, вона збирала цей бардак, ледь не ридаючи.
Далі був розбитий глечик, спалена курка і, нарешті, остання крапля: коли гості вже підходили, Світлана раптом зрозуміла, що забула купити торт. У розпачі зателефонувала сестрі.
Оксано, допоможи! У мене катастрофа нема торта!
Тихенько, відповідає впевненим голосом сестра. Я вже під підїздом! Вийди, все вирішимо.
А ти де?
Та під вікнами стою вже!
Світлана спускається й бачить справжню картину з дитячої казки: біля автівки Оксани стоїть їхня подруга Марічка з величезним пакетом, а тітка Галина тримає у руках цілий казан холодцю.
А до чого цілий казан? очі кров заливає Світлана.
Хай буде! пафосно каже тітка, котра любить радити, навіть якщо не просили: Ви тепер таке готуєте А ще ціла ніч попереду! Сподіваюся, олівє є?
Світлана знизує плечима
Поки дівчата побігли за тортом, Марічка почала розвішувати серпантин, у який негайно заплутався Тимко, перетворившись на істоту з іншого всесвіту.
Рятував кота чоловік Оксани, Іван, прибув просто з роботи, вчасно.
Тимко навіть не чинивсь доти, доки не побачив Світлану а тоді рвонув до неї з такою радістю, що залишив на руці Івана криваву смужку.
Потерпілому надали допомогу, а він, мужнє пориваючись на кухню, вирішив допомагати жінкам.
Правда, допомога зводилася до пасажів: “Салат це стан душі, це не просто продукти”, і цього було цілком досить для Світлани й Оксани.
Світлано, а що то за коробка? вигукує Марічка з кімнати. З Новим роком написано! О, а тут ще: Відкрити вночі. Баба Варка.
Світлана мчить:
Ой, забула зовсім! Оксано, це ж бабуся залишила перед відїздом щоб ми десь о другій ночі відкрили. Казала, сюрприз буде!
А шо там? з цікавістю крутить коробку Оксана. Давай зараз глянемо?
Світлана аж мотнула головою:
Ти що! Бабуся ж потім перевірить! А раптом там якийсь код чи пастка Не псуймо магію, хай буде як сказала!
Все це розпалило цікавість, навіть тітка Галина підсунулася ближче, з оком на коробці.
***
Слухали звернення Президента, пили шампанське “Новий світ”, жували “котячий” олівє, сміялися, філософствували
Уже друга? питала Світлана. Саме час! і напівурочисто підняла коробку, Сюрприз від баби Варки!
Відкривати доручили єдиному чоловікові.
Іван покрутив кришку і під ватою, де чекав усі ніч маленький скарб, лежали не гроші, не світлини, а дрібнесенькі згортки, перевязані різнокольоровими нитками, а на кожному наліпка з іменем.
Це що таке? розгублено питає Іван.
Світлана розкручує першу, свою:
Світланко, люба онуко. Знову щось пішло не так? Пральна на спочинок, кіт вкрав салат? Не переймайся! Будь-яка проблема це лише привід замовити піцу й ввімкнути улюблений фільм. А торт купиш ранком. Головне щоб поруч були ті, з ким ти зїси цю піцу. Люблю тебе до місяця і назад. Твоя баба Варка.
Усі на мить завмерли а потім заливний сміх зірвав тишу.
Світлана сміялась крізь сльози.
Як вона як знала?
То магія, прошепотіла тітка Галина.
Мені, мені давай! нетерпляче бере своє Оксана.
Розгортає, читає:
Оксаночко! Не сперечайся з Іваном через дрібниці. Краще міцно обійми його! Він у тебе чудовий, хоч і любить поміркувати. А як знову почне просто цілуй його, це найкраща зброя! Люблю вас обох.
Іван аж зарумянів і відразу поцілував Оксану під оплески.
Марічка, відкриваючи свою записку, захихотіла:
Марічко, красуне. Шукай кохання не в барах, а в бібліотеці чи у Сільпо там нормальні хлопці. Вони не носять наліплених штанів. І ще: припини фарбувати волосся у бузковий! Тобі твій справжній колір підходить!
Звідки вона знає про волосся? ахнула Марічка, я ж вчора тільки пофарбувалась!
Тітка Галина тримала свою, як таємний декрет.
Галинко, мудра нашa Але памятай: навіть найрозумнішому краще іноді промовчати й зїсти шматок торту! Обнімаю, твоя Варка.
Тітка Галина почервоніла, щось буркнула і взяла кусень торта. Це був перший вечір, коли вона не роздала жодної поради.
***
Сміх і балачки тривали до світанку.
Вже потім дівчата зателефонували бабі Варці через відеозвязок: вона сиділа на кріслі десь у Харкові, smіючись, казала: Мої любі! Я така щаслива, що сюрприз вдався! Ніякої магії, просто знаю вас і люблю!
Наступного ранку, прибираючи залишки свята, Світлана зібрала всі записки у гарну банку й поставила на чільне місце. То був не просто скарб побажань а бабусин рецепт щастя: не бійся хаосу, смійся над халепами, цінуй тих, хто поруч, їж, що любиш, головне не переїдай. І памятай: найбільший подарунок знати, що десь тебе люблять і розуміють. Завжди.
