Безкоштовна Прибиральниця та Кухарка Моя Вагітність Нікого Не Хвилює
Я їхня безкоштовна прибиральниця й кухарка моя вагітність нікого не хвилює.
У маленькому селі під Києвом, де ранкові тумани обвивають старі хати, ніби привиди, моє життя в 27 років перетворилося на безкінечне служіння капризам інших. Мене звуть Оксана, я заміжня за Дмитром, і за кілька місяців у нас зявиться дитина. Але мій крихкий світ майбутньої матері розбивається під тягарем його бабусі та її родини, для яких я лише безоплатна служниця. Ми живемо у трикімнатній квартирі, що належить бабусі Дмитра, і це стало моїм прокляттям.
**Кохання, що потрапило в пастку**
Коли я зустріла Дмитра, мені було 23. Він був уважним, з лагідною усмішкою й мріями про сімю. Ми одружилися через рік, і я була на сьомому небі. Його бабуся, Ганна Михайлівна, запропонувала нам пожити у її великій квартирі, поки ми не станемо на ноги. Я погодилася, думаючи, що це тимчасово, що ми побудуємо своє життя. Але замість домівки я знайшла вязницю, де моя роль витирати пил, готувати й мовчати.
Квартира простора, але задушлива від чужих поглядів. Ганна Михайлівна живе з нами, а її донька, тітка Дмитра, Наталя, приходить майже щодня з двома дітьми. Вони вважають це місце своїм, а мене частиною інтерєру. Відразу ж моя свекруха поставила умови: «Оксано, ти молода, тож займайся домом». Я сподівалася заробити їхню прихильність, але їхня байдужість і вимоги лише зростають.
**Рабство за стінами**
Моє життя це замкнуте коло прибирання й готування. Вранці я мию підлогу, бо Ганна Михайлівна не терпить пилу. Потім готую сніданок для всіх: вівсянку для неї, яєчню для Дмитра, а коли зявляється Наталя млинці чи бутерброди. Вдень чищу овочі, варю борщ чи голубці, бо «гості голодні». Ввечері миття посуду й накази: «Оксано, почисти картоплю на завтра». Моя вагітність, нудота, важкі ноги ніхто на це не звертає уваги.
Ганна Михайлівна командує, як генерал: «Ти пересолила борщ», «Штори погано випрасувані». Наталя підхоплює: «Оксано, посиди з моїми дітьми, я заклопотана». Її малечі, шумні й розбещені, розкидають іграшки, плямують диван, а прибираю я, бо «це ж родина». Дмитро замість підтримки шепоче: «Мамо, не супереч бабусі, вона ж стара». Його слова це зрада. Я почуваюся прикутою до житла, яке ніколи не буде моїм.
**Вагітність під натиском**
Мені шостий місяць, і мій стан не просто метафора. Нудота мене виснажує, спина болить, втома зда
