Мій дружині мав бабусю, яка жила у Львові. Щоліта він проводив у неї на дачі, неподалік Буська. Бабуся радо приймала внука, ніколи не нарікала хоч тоді мала купу справ із власним бізнесом. Вона самотужки організовувала свою справу: вирощувала та збирала лікарські трави, які потім постачала до львівських аптек. Дружина не дуже розумів, як саме все це було влаштовано, але памятає, що за тими стандартами бабуся заробляла значно більше від інших.
Бабуся мала неабиякий характер сувора, але з великою любов’ю до внука. На їжу вона йому не шкодувала коштів, але на дрібні забаганки та розваги ні копійки. Уся родина була певна: вона точно на щось відкладає гроші. В її домі стояли старезні шафи з десятками поличок, усе ретельно замикалося на ключ.
Ще малим він завжди цікавився, що ж там є, та бабуся віджартовувалася: То для роботи, Лесю, яке тобі діло! Пройшли роки, у країні почали відкриватися нові підприємства, бізнес став звичним явищем, і тоді її бізнес занепав через конкуренцію. Бабуся перекваліфікувалася стала знахаркою. За свої послуги грошей не брала, але в її оселі бували навіть представники львівської еліти.
Ми відвідували її ще за життя. Жила вона дуже скромно: вдягалася у старий одяг, харчувалася простими стравами, переважно гречкою й борщем. Ми часто привозили їй гостинці, але вона відмовлялася, казала, що їй досить і так: Не псуйте мене, діти, я звикла до такого життя.
Після її смерті чоловікові залишилася у спадок хата. Коли приїхали впорядкувати речі, виявили в коморі цілу гору їжі все прострочене. Зясувалося, вдячні клієнти приносили їй продукти, а вона їх навіть не торкалась. Проте справжнє здивування чекало нас, коли відкрили ті легендарні шафи. Там зберігалася сила-силенна речей з буремних дев’яностих: дорогі тканини, порцелянові сервізи, кришталь і десятки предметів, які нині можна знайти лише у музеях ретро. Все у неймовірних кількостях. Навіщо було тримати гроші в речах, що навряд чи збережуть цінність? Я й досі не розумію цієї жінки
Я зрозумів одне: кожна людина має свої цінності і спосіб щастя. В її світі це була впевненість у завтрашньому дні, навіть якщо для нас це здається дивним.
