Мій брат Дмитро одружився шість років тому. Відтоді ні я, ні наші батьки не переступали порогу їхньої хати. Усі свята, дні народження та родинні збори неминуче відбуваються в батьків, у їхній просторій хаті на околиці Києва. Мама готує гори їжі, накриває стіл, а потім ще й пакує контейнери з домашніми котлетами та салатами, щоб Дмитро з дружиною Оленою забрали з собою.
Коли Дмитро ще був молодим одруженим, в Олени незабаром випав день народження. Мама, сповнена ентузіазму, вирішила влаштувати сюрприз: купили торт, вибрали гарний подарунок і збирались завітати. Мама подзвонила Олені попередити, та та відповіла сухо святкувати вона не планує. Мама, не зважаючи, наполягала:
«Ми заскочимо лише на чашку чаю, зїмо шматочок торта! Тобі нічого готувати, Оленко!»
Та все одно поїхали. Але замість теплого прийому нас вразило дивне видовисько: Олена вийшла нам назустріч на вулицю, бурмотіла щось про «безлад у хаті» і не пустила нас за поріг. Здивовані, ми передали їй торт і подарунок прямо на сходах та повернулись додому. Відтоді всі свята проходять у мами, а ми намагаємось забути цей дивний інцидент.
Колись Олена прямо сказала нашим батькам:
«У вас же велика хата місця для гостей повно! А ми в однокімнатній хаті як ми всіх запрошуватимемо?»
Мені ледве вдалося стриматися, щоб не вилити весь свій гнів. Невже в маленькій хаті не можна прийняти хоч рідних? Це ж не натовп лише троє людей! Але ми мовчали, щоб зберегти мир.
Тепер Олена на пятому місяці вагітності. Це буде перша онука для наших батьків, і мама, звісно, у захваті. Вона постійно дзвонить Дмитру, питає, як почувається Олена, чи потрібна допомога. Але нещодавно ми дізнались, що Олена ще на початку вагітності звільнилась з роботи. Мама схвилювалась:
«Їй погано? Вона потребує моєї допомоги?»
Дмитро заспокоїв її: мовляв, Олені добре, вона просто хоче «берегти себе». Ми лише розгубилися. Дмитро й Олена завжди жили на широку ногу: ресторани, подорожі, дорогі речі. У них немає кредиту за хату її дісталось у спадок від бабусі Олени тож всі грошли вони витрачали на розкоші. Але тепер, коли Олена не працює, їхній дохід різко впав, і звичне життя захиталось. Дмитро намагався пояснити їй, що треба затягнути паски, та вона, здається, не готова відмовитись від розкошів.
Олена зізналась Дмитру, що звільнилась зі страху «щось підхопити на роботі». Її обережність зрозуміла, але тепер бюджет розтягнутий, а вимоги до життя ті ж самі. І ось, серед усіх цих змін, Дмитро раптом запросив нас до себе на свій день народження! Ми з батьками були в шоці. Тато навіть пожартував:
«Невже ми дізнаємось, чи вміє моя невістка готувати?»
Мама зраділа й очікувала затишного вечора. Я подзвонила Олені, щоб узгодити деталі, але замість звичної розмови мене зустрів істеричний вибух. Олена ридала в телефон і кричала, що не хоче нас бачити:
«Мені треба прибрати хату, приготувати їжу! Я ж вагітна, це для мене занадто важко!»
Я намагалась її заспокоїти:
«Олю, не треба нічого складного. Звари картоплю, зроби салат, запек
