Коли чоловік подав на розлучення, я з дітьми переїхала до батьків у Тернопіль. Сама я б не впоралася: треба працювати, а ще опікуватися малечею. На той час старшому синові було три роки, меншому два.
Я оформила іпотеку в гривнях і почала життя з чистого аркуша. Спершу віталася лише з сусідами, без знайомств чи зустрічей.
Потім мій шлях несподівано перетнувся з одним чоловіком. У нього теж був син. Часом я бачила його з жінкою у дворі й була впевнена, що це його дружина. Але він мені подобався візуально, хоча стосунків із «одруженим» я не шукала.
Одного разу він допоміг полагодити кран на кухні. Я дала йому каву у великій чашці з маковим візерунком і ми розговорились. Виявилося, та жінка няня, а не дружина. Пояснив, що йому не щастить з няньками: або хворіють, або раптово йдуть. Дружина його померла минулого року, інших родичів у нього не було вже давно. Після тієї розмови зявилась у мені надія, що між нами можливий якийсь смисл…
Ми дзвонили одне одному, гуляли з дітьми в парку «Топільче», розмовляли про те й се. Одного разу, коли мої батьки прийшли до нас у гості, сусід несподівано зайшов.
Як справи? Дуже прошу, догляньте за моїм сином, у дитячому садку оголосили карантин. Мушу терміново бігти на роботу, а няня з температурою.
Добре, звичайно, не хвилюйтеся, сказала я.
Він приніс цілий пакет речей та їжі і дав інструкції: коли годувати, як одягати, скільки разів гуляти. Обіцяв телефонувати, але я не думала, що це буде кожних пів години, з вимогою розповідати: чим погодувала, в чому вивела надвір, скільки хвилин ми каталися на гойдалках…
Повернувшись, він обурився, що його син у червоній вишиванці, хоча він наказував одягти блакитну сорочку. Замість подяки тисяча дрібних зауважень. А наостанок каже:
Я завтра теж приведу його, домовились?
Я не відмовляла навіть коли ледве встигала. Але одного разу я опинилась у лікарні: підвищений тиск, трусяться руки. Сусід телефонував і сварив: «Чого не відчинила?». Я пояснила, що лежу у лікарні. Він мовчки поклав слухавку.
Минув якийсь час, і вже він запропонував доглянути мого сина. Я відмовила, бо мала працювати. Після цього він перестав дзвонити й відійшов у тінь. При зустрічі біля підїзду ми лише кивали одне одному.
Я думала, що він стане моїм справжнім чоловіком, але виявилось, йому просто було зручно користуватися моєю добротою. Вірю, що колись уві сні зустріну людину, яка наповнить моє життя сонцем і весняним вітром наче нова Україна пробуджується після довгої ночі.
