Без категорії

День розпочався дзвінком рівно опівдні, ніби хтось розрізав довге очікування навпіл. Я, Галина Олександрівна

Ти використовуєш нашу бабусю у своїх інтересах: вона доглядає за твоєю дитиною, а мою навіть на вихідні не бере – родинні суперечки та важкі рішення в українській сім’ї

Знаєш, бувають такі моменти, коли треба швидко вирішити проблему, хоч розумієш, що ідеальних варіантів немає.

Без категорії

048

Чоловік сказав дружині, що вона йому набридла, але вона так змінилася, що вже він їй набрид — історія українського подружжя, яке втратило гармонію в пошуках нових емоцій

Майже два роки тому я почула від свого чоловіка слова, які не забуду ніколи. Він сказав: «Ти так передбачувано

Без категорії

022

Тітка Ріта: Моя історія змін — як самотня, розчарована жінка з київської багатоповерхівки несподівано знайшла сенс життя, допомагаючи сусідській родині та відкривши для себе справжнє тепло людських стосунків

Тітка Ліда Мені 47 років. Я звичайна жінка. Можна сказати сіра миша. Не красуня, не маю гарної фігури.

Без категорії

Моя свекруха вирішила святкувати свій день народження у нашій квартирі: сімейні драми, незручні стосунки та цілий калейдоскоп емоцій серед домашнього затишку з немовлям на руках

Завтра день народження моєї свекрухи. Моїй донечці лише чотири з половиною місяці. Спочатку свекруха

Без категорії

Моя рідна: Оповідь про Марину, яка дізналася, що виросла в прийомній сім’ї, і пройшла шлях від болісної втрати батьків до несподіваної зустрічі з біологічною мамою, яка шукала її все життя

Дорогий щоденнику. Вчора я дізнався, що виріс у прийомній сімї. Досі подекуди не вірю в це.

Без категорії

Діти приїхали в гості та звинуватили мене, що я погана господиня: до свята сама готувала всі страви, купила великий торт онукам, а вони ще жартують, що їжі замало — наскільки образливо було таке почути в свій день народження

Діти приїхали в гості й назвали мене поганою господинею. За день до мого дня народження я взялася готувати

Без категорії

Вперта сусідка — Не лізь до моїх хрусталиків! — загукала колишня подруга. — Краще за своїми очима стеж! Думаєш, я не бачу, на кого ти зиркаєш? — То ти ревнуєш, чи що? — здивувалася Тамара Борисівна. — Ось на кого губи надула! Знаєш, що подарую тобі на Новий рік? Губозакатувальну машинку! — Ой, а навіщо? Могла б собі залишити! — не залишилась у боргу Люда. — Або твої вже жодна машина не може згорнути? Думаєш, я не бачу? Баба Тома спустила ноги з старої дубової ліжка та попрямувала до свого домашнього іконостаса читати ранкову молитву… У житті Тамари Борисівни було дві біди: не дороги з дурнями, а її сусідка Людка і власні внуки. Сусідка мучила її добряче — самі знаєте, в українському селі сварки між сусідками — окрема історія! Кожна дрібниця перетворювалася на «широке кіно» із народними артистками. Особливо коли поруч з’явився Петько-Мопедько (Петро Єфимович Козирний) — їхній давній шкільний друг із прізвиськом через любов до мопедів. Колись дружили всі разом: Тома, Петька та Люда — як справжня козацька чайка з двома веслами! Проте дружба з часом згіркла: після смерті чоловіка Люда ніби підмінили — заздрила, сварилась, вишукувала, до чого б причепитись. То не там туалет, то внуки бігають, то кури грядки розгрібають… Кожна друга сварка починалася зі словами: «Та що ти собі думаєш?!» А закінчувалася фірмовими нападками про безкоштовні хрусталики і «губозакатувальні машини». Але баба Тома була з тих, кого сварками не візьмеш. З мопедькою вони і курей на місце поставили, і грушу спиляли, навіть з інтернету ідею підглянули, як сусідку провчити. Здавалося, конфлікти ніколи не закінчаться — ЛЮДА завжди знаходила нову причину роздратуватись. Врешті-решт, усе вирішила… любов: Петро зробив Томі пропозицію, і вона стала справжньою Козирною пані! А Людка так і лишилась самотньою, сердитою та заздрісною. Але ж, хто зна, може нове життя принесе і їй мир і злагоду? Ото ж бо — життя на українському селі! Така вона, вперта сусідка: не життя, а справжня пісня з гумором, хитрощами й вічною жіночою заздрістю. Зате нудьгувати не доведеться — особливо коли туалет нарешті в хаті!

Ти мої кришталеві не чіпай! заверещала колишня приятелька. Свої очі бережи! Думаєш, я не бачу, на кого

Без категорії

019

Михайло застиг зненацька: з-за берези на нього з сумом дивилася собака, яку він би впізнав серед тисячі інших

Михайло застиг зненацька: з-за старої вишні на нього задумливо дивився пес, якого він би впізнав серед тисячі.

Без категорії

014

Дівчинка, яка не могла їсти: ніч, коли моя падчерка вперше заговорила і наше життя змінилося назавжди

8 грудня 2025 Коли я вийшла заміж за Богдана і переїхала до Львова, його пятирічна донька Марічка оселилася