Моя невістка Лариса Ковальчук розлилася гнівом, коли я нагадала їй, що у нашій родині в Києві традиція
Бабусю, в мене до тебе прохання, мені дуже потрібні гроші. Багато. Онук зявився ввечері. Було видно
Дорогий щоденнику, Сьогодні зранку, майже о9:30, на телефон вибила нова повідомленнятривога від Олени
Вибач, мамо. Це елегантне святкування. Меланія не хоче, щоб ти була там. Вона вважає, що ти занадто драматична.
Шановний щоденнику, Олено, підходь, я шкарпетки в рюкзак покладу! голос Людмили рознісся по нашій киевській
Мене звати Олена Мельник. Мені 58 років, і те, що я розповім, я й сама не могла уявити, що колись випаде
Мамо, що ти таке кажеш? Як це тобі поговорити нема з ким? Я ж тобі двічі на день телефоную, втомлено
Чому варто більше не запрошувати гостей до себе? За моїм досвідом. Нещодавно я вирішив більше не приймати
Дзвінок у телефоні моєї невістки змінив мої плани допомогти молодій родині знайти власне житло
Я живу сама в затишній однокімнатній квартирі в центрі Києва. Після смерті чоловіка п’ять років тому мені у спадок від тітки дісталася ще одна двокімнатна квартира — не в такому престижному районі, але з гарним плануванням. Я здавала її в оренду охайним молодим людям, щомісяця забирала плату й перевіряла стан оселі — жодних нарікань за два роки.
Коли мій син одружився, він разом із дружиною вирішив жити окремо — орендували житло й почали відкладати на перший внесок іпотеки. Я не перечила, хоч у перспективі планувала віддати їм “тітчину” квартиру, а потім уже нехай роблять із нею, що заманеться: продають, ремонтують на свій смак тощо.
Через рік після весілля у них народився син, і з появою онука я ще більше утвердилася у своїх намірах оформити документи на сина. Але тиждень тому мої плани різко змінилися.
Це сталося після мого 60-річчя. Я захотіла влаштувати справжнє свято для себе: замовила залу в ресторані, запросила друзів і знайомих, а також сина з невісткою.
З невісткою у нас стосунки непогані, вона емоційна — буває, що проявляє негатив, і в мій бік теж, але я все сприймаю крізь призму молодості. Однак те, як вона поставила мене перед гостями, докорінно змінило моє ставлення.
Син і невістка прийшли з дитиною. Через шум у ресторані невістка попередила, що затримаються ненадовго, — я з розумінням поставилася до цього. Коли збиралися вже йти, невістка не могла знайти телефон. Я дзвонила їй, щоб полегшити пошуки.
Гості звернули увагу на метушню, у залі стало тихіше — і тут із підвіконня пролунало шалене гарчання й гавкіт собаки! Усі обернулися, невістка залилася плямами, підбігла, схопила телефон та вимкнула дзвінок.
Гості, які мене добре знали, поглядали то на неї, то на мене — вже брат узяв ситуацію під контроль: зазвучала музика, він підняв тост, але, як кажуть, «осад залишився».
Увесь вечір я помічала, як люди перешіптуються щодо “оригінального” рінгтона, який невістка виставила на мій номер. Наступного дня я попросила сина пояснити, адже він точно не раз чув той собачий гавкіт, але син віджартувався, мовляв, нічого особливого.
З того часу я не підтримую з ними зв’язку, а питання з передачі житла відклала до кращих часів у наших стосунках. Я б хоча б хотіла почути елементарні вибачення від сина й невістки. Якщо вони вважають мене собакою — ну що ж, їхнє право… Дзвінок у телефоні моєї невістки вплинув на мої наміри допомогти молодій родині з житлом Було це давно
Колись, у різдвяну ніч, коли я сиділа за столом у будинку сина, Олександра, він підвів мене і сказав
