Без категорії

— Не шкодуєш? — запитав Максим Оксану, яка притулилась до його грудей. — Ні. А ти? — Оксана підвела голову

Одного жовтневого дощового вечора… Вечірня служба добігала кінця. У храмі було мало народу.

Нічого я не знала про неї до сьогодні. Ну не в дитячий же будинок її віддавати. Вона моя донька, — промовив чоловік.

**Свій чоловік не потрібен, то на чужого кинулась? Подруга, мабуть.** — з гнівом пролунало зі сторони Олесі.

— Мам, не виходь за нього, — ледве чутно почала Оля після вечері. — А де ви житимете? — запитала мати

— Будь ласка, поверни мені сина. Я дам тобі все, що забажаєш, — прошепотіла з останніх сил Оксана.

**День нашого дворника** Соня йшла додому в ранніх осінніх сутінках. Вуличні ліхтарі, як завжди, горіли

**Щоденник Олени Миколаївни Коваль** *Думаєш, як далі житимеш, якщо безневинну дитину твого чоловіка

Сестри Ганна прокинулася з розсвітом, приготувала сніданок, зібрала чоловікові їжу з собою і лише тоді

Серцебиття “Ярославе Олеговичу, вам не треба їхати самому до нашого філіалу. Нехай Оксана відвезе