30 листопада 2025 року Сьогодні ввечері я знову довго думав про те, як у нашій скромній хрущовці, що
ПОШТОВА МАРКА Олег залишив Ганну, мама важко зітхає. В якому сенсі? не розумію я. Я й сама не можу повірити.
Лавочка для двох Сніг уже зійшов, але земля в парку біля мого будинку залишалася ще темна, волога, а
Сідай, Катю, мяко попросив Віталій під час вечері. Катя вимкнула плиту, обернулась і запитала: Що сталося?
Привіт, друже, слухай, розкажу, що відбулося у нашій родині. Знаєш, почала Ганна, підбираючи слова, дорослі
Коли я сідав у літак, то з подивом побачив, що наші місця вже зайняті. Моя дружина і я планували поїхати
ЧОЛОВІК ДОРОЖЧЕ ГІРКИХ ОБІД Ой, Сергію, це була вже остання крапля! Ну все, розлучаємося! І навіть не
Ти використовуєш бабусю у своїх цілях: вона доглядає за твоєю дитиною, а мою навіть на вихідні не бере
Іноді життя підкидає несподівані випробування — перед такими постала і я, коли терміново знадобилась допомога для моєї дитини.
Моєму сину зараз чотири роки. Без перебільшень можу сказати — він ідеальний для мене. Так, іноді поводиться не найкращим чином, але ж ідеальних дітей не буває — всі вони трохи бешкетники. До того ж я чекаю на другу дитину, і вся ця історія саме про це.
Коли я прийшла на плановий прийом до свого гінеколога, мене відразу направили до лікарні — з’явились серйозні причини для хвилювання. Відкласти це було неможливо. І переді мною постало питання: кому довірити сина?
Чоловік у відрядженні ще на десять днів. Батьки на роботі. Інших родичів під рукою не було. Допомогти згодилась лише моя бабуся. Вона сказала, що доглядатиме сина поки я не повернусь з лікарні. Мені відверто було тривожно — бабусі аж сімдесят, а син непосидючий та швидкий. Трохи боялась, як воно все вийде…
Вирішили так: батьки працюють у приватній компанії, тож після роботи вони забирають онука, а вдень із ним бабуся. Такий сімейний консенсус.
Я весь час переживала, адже йшлося про мою дитину. Але вибору не було. Часто дзвонила бабусі — цікавилась, як вони там. Та, на подив, старенька і малюк швидко знайшли спільну мову. Тиждень пролетів швидко. Потім приїхав чоловік — підхопив турботу.
Я вже мала повертатися додому, як раптом у вихідні мені зателефонувала сестра, вся на нервах — образилась на мене. Її доньці всього два роки, і як би вона не благала бабусю залишитись із малою, та вперлася — мовляв, дитина ще надто маленька.
Сестра майже на колінах просила бабусю доглянути свою доньку, та бабуся стояла на своєму!
— Ти просто користуєшся бабусею! — сказала мені сестра.
Я ж відповіла: ситуація у мене була справді критична. Було б дивно забирати сина з собою до лікарні. Просила про допомогу і тебе, але ти ж відмовилась! Ти хочеш віддати дочку бабусі, щоб відпочити й погуляти. Відчуваєш різницю? І чи добре залишати таку маленьку дитину на стару людину? Краще нехай побуде з батьками.
Та вони самі донькою не хочуть займатися. І я маю сидіти з нею завжди!
Я вважаю, сестра не права. Різниця між дворічною і чотирирічною дитиною — велика. Якби мала вибір, сама б сина родичам не віддавала. Але ж сестра вважає, що я обдурила нашу бабусю. Ти користуєшся бабусею. Вона доглядає за твоєю дитиною, а мою навіть на вихідні не бере. Іноді нам трапляються
Щасливі завжди посміхаються Я, Олег, спостерігав, як дощу вікно нашого старенького будинку в Києві підмуровувало
Диво на Новий рік Остапе, поясни мені, будь ласка, як ти міг забути?! Я ж тобі з ранку кілька разів нагадувала
