Без категорії

Ось як це було. Вечір уже пересунувся за десяту, коли дзвінок розірвав тишу. На екрані – син.

Колись той історії вже чимало років. Чоловік пішов, забравши все. А врятувала мене… свекруха.

Щоденник. З дитинства Олені повторювали жіночі долі її роду: прабабусі вдівство після війни, бабці —

Усе життя ми з чоловіком присвятили дітям. Не собі, не власним успіхам, а саме їм — нашим трьом коханим

Мене звуть Олена. Ми з чоловіком, Іваном, мешкаємо у невеличкому містечку під Львовом, виховуємо двох

Після весілля мого сина я намагалася бувати в їхньому домі щонайчастіше. Приходила не з порожніми руками

Чоловік пішов, забравши все. А врятувала мене… свекруха. Коли я залишилася сама з піврічною донечкою

Після весілля мого сина я намагалася бувати в них вдома якомога частіше. Приходила не з порожніми руками

Він назвав дружину жалюгіднoю служанкою та пішов, але коли вирішив повернутися — його чекав сюрприз Змалку

**Щоденник** Мене звуть Олена. Разом із чоловіком, Тарасом, ми живемо у невеличкому містечку під Києвом