Без категорії

Колись, багато років тому, у селі на Черкащині, український господар їхав верхи поруч зі своєю новою

Ой, Петре Олексійовичу, знову проспали! голос водія автобуса пролунав з тією самою добротою, тільки вже

Головний зал Одеського театру музичної комедії сяяв під вечірніми вогнями. Відкривали Міжнародний фестиваль

Дайте ключі від дачі, ми там поживемо, подружжя пустило друзів погостювати, не подумавши про наслідки. —

Я вчора звільнилася. Без заяви. Без двотижневого попередження. Я просто поставила на стіл тарілку з тортом

Нікому не віддам. Щоденник. Вітчим нас особливо не ображав. Хлібом не докоряв, за навчання не сварився

А ще вона зрозуміла, що свекруха не така вже й колюча, як їй здавалося всі ці роки. Ранок тридцятого

Мій брат старший за мене на шість років. Три роки тому він одружився й вирішив перебратися жити до квартири

Половину мого дитинства я провела разом із сестрою-близнючкою у кількох дитячих будинках, а потім наша

Мамо, мені вже десять років, правда? несподівано промовив Михайлик, повертаючись із школи. Ну і що з того?