Без категорії

Нещодавно я зустріла жінку, яка гуляла з півторарічною донечкою вулицями Києва, ні на що не звертаючи уваги — якби я її не окликнула, вона б просто пройшла повз; спочатку вона зраділа, але невдовзі її обличчя знову стало байдужим, і тоді я дізналася всю історію про її сімейні труднощі

Слухай, у мене для тебе історія зі свого життя така, знаєш, по-нашому, щира. Нещодавно я зустріла знайому

Без категорії

Я завжди поруч з тобою, мамо. Правдива історія про дива, в які важко не повірити

Я завжди буду поруч, мамо. Історія, в яку можна повірити Бабуся Оленка не могла дочекатися вечора.

Без категорії

Передумав одружуватися: Як Архип ледь не став зятем у українському селі, випробувавши домашню ковбасу, люту тещу й родинну драму під час знайомства з батьками молодої Софійки

Передумав одружуватися Як зараз пам’ятаю ті часи, коли Ярема допізна засиджувався в університетській

Без категорії

054

Ти його не любиш, а нам було добре, давай спробуємо почати все спочатку, гаразд?

Ти ж його не любиш, а колись у нас було добре Може, спробуємо все почати спочатку, добре? Ми з Олегом

Без категорії

021

Дитина для подруги: Як Ліля, залишившись без підтримки, відстояла свою доньку попри зрадливих друзів, злидні та тиск родини, і знайшла своє щастя серед випробувань українського життя

Дитина для моєї подруги Запис у щоденнику Лілії Коваль Коли наближався кінець моєї вагітності, мій молодший

Без категорії

Найрідніші серцю люди. Оповідь про трьох онуків, бабусю Анну Янівну та дідуся Павла Ілліча, їхню дружну сім’ю, суботній чай із домашнім печивом, спільні уроки математики й турнік у дворі, малюнки від онучки Мілки, студентку-медичку Світлану і родинні спогади про випробування, втрати та вічну сімейну любов, що дає сили жити далі.

Ось так буває в житті. Могло ж усе скластися зовсім інакше. Сусідка постійно дивується, яка ми щаслива родина.

Без категорії

038

Обіцянка серця: історія Дениса, який загинув дорогою додому, та його друга Кирила, що взяв на себе турботу про вагітну вдову Арину, попри власні труднощі у сім’ї й спільне подолання випробувань заради пам’яті про дружбу та виконання останнього прохання

Обіцянка Денис спокійно веде авто по трасі КиївЧернігів, поруч сидить його друг Кирило, вони повертаються

Без категорії

086

Антоніна Петрівна, йшла під зливою і плакала — сльози змішувались із краплями дощу, і тільки одна радість: ніхто не бачить, що вона ридає. А ще думала: сама винна, невчасно прийшла, незвана гостя. Плакала, сміялась, згадуючи веселий український анекдот, де зять тещі каже: “Та що ж ви, мамо, навіть чаю не скуштуєте?” І ось вона й справді виявилась у ролі тієї “мами”. Плакала й сміялась одночасно, а вдома, загорнувшись у плед, вже ридала без сорому, бо її не чує ніхто, крім золотої рибки у круглій акваріумі. Такою цікавою жінкою була Антоніна, чоловіки нею захоплювались, та доля з батьком її сина Никити не склалась: зловживав, ревнував, бив перед дитиною, аж доки її батько не прогнав кривдника й не став на захист доньки. Відтоді Антоніна сама ростила сина, не доручаючи себе нікому. Професія — технолог в ресторані, матеріальних труднощів не знала, гроші відкладала на квартиру, а коли сума була, Никита одружився з гарною Анастасією. Віддала дітям двокімнатну квартиру — їм треба! А тепер на машину збирає, щоб син з невісткою не їздили на старих “Жигулях”. А на той день до дітей не планувала заходити, просто опинилась поруч під зливою і вирішила забігти — зігрітись, поспілкуватись із Настею по-жіночому, чаю випити. А Настя навіть не запросила зайти, сухо запитала в коридорі, чи щось треба, і виставила під дощ. Антоніна плакала, потім заснула, а уві сні золота рибка раптом виросла й сказала: “Ревеш? Ти ж не для себе, а для них усе життя копиш! Відправся на море, поживи для себе!” І Антоніна дійсно взяла відкладені гроші, купила собі путівку на море, повернулась засмаглою та щасливою, і навіть новий цікавий чоловік — директор ресторану — з’явився поряд. А діти приходили тепер тільки коли щось треба. Та одного разу Настя прийшла з натяками на машину, а Антоніна вже інша: на її запитання сама відповіла холодно, а з кімнати вийшов чоловік — “Тоню, чай будемо пити?” — “Будемо!” — відповіла усміхнено, а Насті сказала: “Ти вже йдеш, чаю не будеш, правда?” Захлопнула двері, підморгнула рибці: “Ось так!”

Антоніна Степанівна йшла крізь західний дощ київських вулиць і плакала. Сльози текли щоками, змішуючись

Без категорії

Прохання внука. Оповідка про справжню підтримку родини, довіру та щире серце бабусі Лілії Вікторівни

Бабусю, у мене до тебе прохання Мені дуже-дуже потрібні гроші. Багато. Віталік заявився до неї вже ввечері.

Без категорії

012

Як Дудник втратив свою щастливу Софію: історія про те, як на ярмарку знайшлася доля, а справжнє кохання забрало колишню дружину з-під самого носа

Примітив чужу жінку Під час спільного життя Дудник виявив себе людиною слабкодухою і безвольною.