Без категорії
Колись у Києві жила молода жінка Оксана Шевченко, чиї очі, хоч і зморшені вугіллям бідності, все ще світилися надією.
Той вечір я памятаю, ніби він був вчора, хоча минуло вже чимало років. На холодному бетонному тротуарі
Слухай, Ларисо Мама принесла нову каструлю, Олексій поглянув на кухню і почухав затилок. Сказала, що
Батьки мою квартиру, а мені орендовану? Ні, любий, тобі орендована, а мені свобода! А ось тут би шафа
Моя дружина доглядає за будинком, поки я тут, кохана моя.Невідомий подзвонив, і я почув голос мого чоловіка
Вечір був прохолодний, поза вікном вже стояв жовтневий листопад. Ганна Петрівна сиділа у улюбленому кріслі
Олена стоїть перед дзеркалом, кусає нижню губу. Пальці нервово укладають пасмо, постійно формуючи ідеальну
Віктор Гнатюк, щойно звязав свій крихітний вечірній улов у плетену корзинку і вирушав стежкою до старого
Ти, в імя кохання, залишив інститут! Ми ставили перед тобою мету навчитися, а не одружитися!
Доля простягла руку Здавалось, у Зоряни була добра сімя: батько Григорій, мати Олена, у будинку панувала